На подвір’ї баби Юстини гамірно – ґелґочуть гуси, квокчуть кури, гавкає пес і кіт, старається бігти просто бабі попід ноги, щоб вона йому голосно кричала: «А щоб тебе!».
Бабуся спішить, робота в руках горить – зерна всипала, молока влила, козу подоїла, все треба встигнути до «Новин». Далі всьому птаству і псові дається команда: «Аби я вас не чула, бо буде юшка!» і бабуся включає телевізор.
Як завжди, десь діває окуляри, тому похапцем шукає і нарікає на свою пам’ять. Окуляри старі, ще чоловікові, але вона каже, що добре в них бачить. Нарешті знаходить і наближається впритул до екрану, щоб прочитати цифри. Вона диктора чує, але хоче сама побачити ті рядки цифр, що пливуть по екрану.
«Дві тисячі сімсот п’ятдесят вісім танків…», – каже диктор.
– Молодці, молодці, – коментує баба кожен рядок.
Далі телефонує до подруги.
– Дивилася? Що скажеш? Ага… Ага… І я так кажу… Слухай, але давно вже літаки не збивали. І чого б то? А я знаю чого – нема чим. Якби було чим, то би раз-два і нема. Якби було чим, то би вже й Херсон звільнили – от як я тобі скажу…
Далі баба виключає телевізор «раз нема нічого доброго» і береться знову командувати своєю господаркою, яка чітко виконує її накази.
– Менше балакати і більше робити. Дай та дай. А своє де? Треба працювати аби мати і ні в кого не просити, – пояснює вона півневі, далі переказує псові, а далі піде до Анни, то вони обговорять план наступу на Херсон.
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину