fbpx
Історії з життя
Бабуся твоя заявила, що не допомагатиме, – каже мама рівним таким голосом. – тому я розраховую на тебе, доню. Ти й так в декреті нічого не робиш. Мишко уже сам бігає. Я начальнику сказала, що по догляду за дитиною у декрет не піду, адже матері одиначці потрібно на щось жити. Тож, доню моя – ти єдина моя поміч. Яка різниця з одним дитям, чи з двома

Я три роки тому вийшла заміж та маю вже синочка сина. Чоловік мій країну боронить, а з Михасиком чекаю його і молюсь, аби повернувся живий і здоровий з перемогою. Нині я у декреті. З грошима не густо, але якось справляємось. За допомогою ні до кого не звертаюся. Ще з дитинства звикла до того, що на маму немає сенсу розраховувати.

Мама на світ мене привела коли їй 18 років виповнилось. Звичайно, вона не була готова до материнства. Вона одразу віддала мене на виховання батькам, хоча досі розповідає казки, що вона виховувала мене одна з останніх сил і віддавала все найкраще. Загалом вважає, що вона прекрасна мама ще й поради роздає в інтернеті у власному блозі. Другу дитину вона взагалі не планувала, але доля внесла свої корективи.

До онука мама моя ставиться ніяк. Ніколи мені не допомагала з ним і перетинається з дитиною лише у свята і тоді. коли ї фото потрібні для блогу. Її взагалі життя дочки не дуже цікавить. А може, це й на краще — ніхто не втручається і не сує свій ніс у особисті справи моєї сім’ї.

Я звикла до цього, навіть не ображаюся на маму. Ну така людина, що зробиш?

Особисте життя у мами моєї довго не складалося. А ось кілька років тому вона зустріла чоловіка, який став коханням всього її життя. Я не була проти точніше, мені було однаково. Хоче мама з ним жити? Будь ласка! Мені узагалі яка справа?

Проте, декілька тижнів тому мама моя заявила, що при надії. Вирішила поринути в материнство і надолужити втрачене, поки що є можливість. Сказала, що коханий її розчинився, а вона ростиме синочка свого одна.

— Бабуся твоя заявила, що не допомагатиме, – каже мама рівним таким голосом. – тому я розраховую на тебе, доню. Ти й так в декреті нічого не робиш. Мишко уже сам бігає. Я начальнику сказала, що по догляду за дитиною у декрет не піду, адже матері одиначці потрібно на щось жити. Тож, доню моя – ти єдина моя поміч. Яка різниця з одним дитям, чи з двома.

Я дивлюсь на неї і нічогісінько зі сказаного не втямлю. Кажу, що ледь тут сама з дитиною можу, добре, що підріс, трішки легше стало, а двох малих я просто не потягну. На що мама відповіла:

— Можна подумати, якщо я прийду з братом на руках, то ти мене за двері виставиш.

Як же мені тепер бути з нею? Вона ж таки прийде і залишить.

10,01,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page