Сьогодні я випадково зустрілась зі своїм добрим знайомим. Ми випили кави та поговорили про те, як він відсвяткував свій ювілей. Вони з дружиною давно живуть лише вдвох, адже син переїхав у столицю, а донька вийшла заміж.
Я думала, вони разом відзначали із дружиною чи гостей покликали. Ні, все виявилося інакше. Віктор зустрів своє свято на самоті. А ось причина!
Донька попередньо запросила батьків до себе. Так як у неї дитина маленька, та й друзі не мали можливості прийти, вирішила маму з татом покликати, щоб разом відсвяткувати і не хвилюватись про малюка.
Віктор не особливо любить галасливі компанії та веселощі. Він спілкується з обмеженою кількістю людей, та й відкритим її не назвеш. Загалом найкраща компанія для нього — це він сам. Але з дружиною вони мають дуже вдалий союз, тому вони зазвичай всі свята відзначають удвох. Ось тільки з нашою родиною дружать та й усе.
Батька Віктора не стало кілька тижнів тому. Самі розумієте, не до веселощів людині. Та й сам Віктор людина замкнута до краю, але сьогодні не зміг змовчати. Висповідався.
Спочатку він узагалі нічого відзначати не хотів. Але родина наполягала. Відносини з дочкою добрі, але чомусь не було бажання покидати рідні стіни. Однак дружина взялася вмовляти, і він здався. Вона постійно у доньки відсиджується, допомагає з онуком, а от Віктор лише на свята заглядає. Ніхто на нього не ображався, адже всі знали, що він просто такий чоловік-одинак.
Дружина цілий день простояла біля плити, адже розуміла, що дочка з маленьким сином не готуватиме. Взяли з собою торби їжі, та й поїхали.
Поставили сумку і почали роззуватися – і тут донька вилітає.
— Ну, куди ж ви брудний пакет поставили? Я тільки підлогу помила! А взуття? Не видно килимка? Цілий день квартиру вилизувала.
Віктор впустив об підлогу коробку з тортом, розвернувся і пішов. Дружина його наступного дня приїхала. Вона знала, що чоловіку треба відійти від такого.
— Тепер вона зі мною розмовляти не хоче, – жаліється Віктор. – Бачте, донці не сподобалась моя реакція. Сказала, що так не годиться, вона чекала, а я не зрозуміло чого розвернувся і пішов. А мені і досі так прикро, – ледь не плаче, – Це ще ми своїми ногами бігаємо, а чого від неї далі чекати?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
