fbpx

Батько дружини постійно приносить якісь дрібнички дітям, і потім зі спокійною совістю наминає вечерю, яка була приготована з куплених мною продуктів. Я людина не жадібна, але всякому терпінню приходить кінець

Півроку тому ми з родиною змушені були переїхати в інше місто. Це сталося через те, що закрився завод, на якому ми з дружиною працювали, і нам довелося терміново шукати нове місце. Вакансій у нас було небагато, та й зарплати там не дуже високі. Тому батько дружини допоміг нам переїхати в своє місто, і запропонував пожити в своїй квартирі.

За допомогу з переїздом я тестю щиро вдячний – на той момент у нас не було достатнього грошей, і без його підтримки ми з дружиною на таку авантюру не наважилися б. Однак з того моменту пройшло вже дуже багато часу, і мені поступово почало здаватися, що ми зловживаємо гостинністю і почали за себе платити, але вважаю, що якось все не справедливо.

Перший місяць ми жили в квартирі тестя безкоштовно (це і є вся його фінансова допомога нам). Коли я влаштувався на роботу, він почав брати з мене комуналку і невелику суму за оренду квартири. Мені здається, з огляду на те, що його донька зараз сидить вдома з дітьми (синів поки не беруть до садочка) і в плані фінансів я тягну нашу сім’ю один, він міг би не нічого з нас не брати. Ну нехай, головна проблема не в цьому… Тесть постійно приходить до нас в гості без дозволу, і крім того, що він не дає мені, як слід відпочити на вихідних, він ще й постійно спустошує наш холодильник.

Батько дружини постійно приносить якісь дрібнички дітям, і потім зі спокійною совістю наминає вечерю, яка була приготована з куплених мною продуктів. Я людина не жадібна, але всякому терпінню приходить кінець. Навіть діти знають, що не прийнято приходити в гості з порожніми руками. Іноді я купую якісь продукти для себе особисто, а батько дружини їх потім бере без дозволу і їсть… До того ж, мені зовсім не подобається годувати ще когось за свою зарплату. Ми і так зараз змушені економити, так як грошей вистачає лише на найнеобхідніше.

Намагався поговорити з дружиною, але вона моєї думки не поділяє – мовляв, це її батько, і він «доклав зусиль для допомоги нам». З її точки зору у нас все добре, і я просто до нього чіпляюся. Тестеві я теж натякав, що було б добре, якби він заздалегідь повідомляв нам про свої візити і приносив би з собою хоч що-небудь до столу. Його вистачило лише на кілька раз. Зараз все знову по-старому.

Не знаю – чи є сенс намагатися достукатися до нього, чи це тільки спровокує непорозуміння з дружиною. В іншу орендовану квартиру ми зможемо переїхати тільки коли дружина влаштується на роботу. Зараз я один оренду не потягну.

Ігор.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page