Почнемо з того, що я живу у величезному місті!
Мені тоді було 25 років, я тільки розлучився і став батьком-одинаком 2 маленьких дітей. Я був в місцевому торговому центрі з ними. Я відвів їх на дитячий майданчик.
Моя доня просто пролила на себе напій. Я не взяв з собою запасного одягу, так що тепер я «попав». У мене були гроші тільки щоб діти могли пообідати, і взяти таксі додому, так як на вулиці йшов дощ, і ми не могли йти пішки … Але, мені довелося витратити гроші, призначені для таксі, на дешеві нові штанці для дочки, щоб заспокоїти її, і принести їм обід. Я подумав, що, врешті-решт, я щось придумаю.
Отже, ми сиділи в місцевому кафе, а за сусіднім столиком обідала літня жінка. Я намагався видзвонити когось із друзів, попросити про допомогу, але ж вихідний, самі розумієте! Я все ж не дозволяв дітям зрозуміти, що я бoюся, поки вони їдять. Коли жінка встала, вона вручила мені серветку, сказавши, що вона думає, що це я її впустив на підлогу, і попрямувала до дверей. На серветці було написано: «Таксі буде тут через 10 хвилин, я замовила його для вас, це вже оплачено». А всередині було ще 2 купюри по 100 доларів.
Не знаю, чому вона це зробила, поняття не маю, хто вона, але я думаю, вона просто бачила, як я боровся, і захотіла допомогти.
Фото – ілюстративне. pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
