fbpx
Історії з життя
Батько спочатку казав синові, що підуть уже після Нового року, защедрують мамі. Однак малий наполягав на своєму. Тато погодився, та й бабуся хотіла, щоб дитина зустрілася з матір’ю. Подумала: «Хай дитину обігріє материнське серце, хай порадується, що і в нього хороша мама»

Здавалося б, усі батьки люблять своїх дітей, а вони відповідають їм взаємністю. Та не завжди.

Знайома з одного села розповіла таку історію. Її син одружився з дівчиною з обласного центру. Молодята жили у квартирі батьків, незабаром з’явився синочок. Усі раділи маленькому симпатичному кирпатенькому хлопчику.

За матеріалами: Вербиченька.

Коли малому виповнився рік, мама покинула їх і перейшла жити в гуртожиток. Дитину залишила на тата й бабусю. Через деякий час батьки розлучилися, хлопчик залишився у бабусі. Тато часто бував у відрядженнях і тільки телефоном цікавився здоров’ям сина.

Бабуся працює, рано-вранці поспішає на роботу, готує дитині сніданок. Хлопчик сам збирається до школи — навчається у другу зміну. Бабуся привчила онука самостійно чистити черевики, доглядати за одягом, бути завжди чистим і охайним.

Одного разу хлопчик ішов до школи і до нього кинулися дворові собаки. Вони почали голосно гавкати, дитина злякалася. Став боятися ходити вулицею. Бабусі довелося відпрошуватися з роботи і водити внука до навчального закладу. Малий завжди міцно тримає бабусю за руку — боїться собак. Маленькими рученятами хоче відчути поруч руку дорослого.

Часто звертається до бабусі: «А чому мама не водить мене до школи? Я б із нею дорогою говорив, розказав, як я вчусь, хто у мене друзі». Бабуся тільки втирає непрохану сльозу. Каже спроквола: «Незабаром, синочку, до тебе прийде мама. Розкажеш їй, як гарно ти вчишся і що маєш зразкову поведінку».

Дитина уважно заглядає бабусі в очі і сподівається на зустріч із мамою.

Перед Новим роком із відрядження приїхав тато. Обійняв, пригорнув, поцілував синочка, взяв на руки, і син попрохав: «Тату, я хочу до мами, я за нею дуже скучив. Давно не бачив. Он сусідські хлопці весь час із мамами, а моя живе не з нами».

Батько спочатку казав синові, що підуть уже після Нового року, защедрують мамі. Однак малий наполягав на своєму. Тато погодився, та й бабуся хотіла, щоб дитина зустрілася з матір’ю. Подумала: «Хай дитину обігріє материнське серце, хай порадується, що і в нього хороша мама».

У магазині з татом вибрали подарунок мамі і пішли. Бабуся перед образами молилася: «Допоможи, Боже, хай онучок зустрінеться з ненькою, хай розтане лід у її душі».

Тато із сином за пів години повернулися з подарунком додому. Хлопчик маленькими рученятами втирав сльози, примовляючи: «За що мене мама так не любить?».

Мама не пустила їх навіть на поріг, сказавши: «Звідки прийшли, туди і йдіть». Малий хотів поцілувати, обійняти матір, але вона швидко зачинила двері.

Дитина отримала спогад, який не зможе стерти впродовж всього життя.. А мама, мабуть, не думає про свою старість і лише тоді згадає про сина. Невже у неї кам’яне серце?

Та, може, ще одумається і зустрінеться з сином, який живе мрією про неї. Дай Боже!

Автор: Петро ГРАДОВСЬКИЙ.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page
facebook