На момент шлюбу, ми з моїм чоловіком були знайомі вже сім років. Він на одинадцять років старший від мене. І коли ми познайомилися, вже мав за плечима розлучення та сина. Я ж була молода, романтична, недосвідчена панночка.
У сім’ю я не лізла. І точно там нічого зруйнувати не встигла. Якийсь час ми просто зустрічалися. А потім мій чоловік запропонував нам з’їхатися. Але була одна обов’язкова умова: жити ми мали в домі його батьків.
Батьки мого чоловіка жили та працювали за кордоном. А тут на батьківщині у них залишився величезний дім поряд із нашим містом. Тобто треба було жити там, щоб доглядати будинок, годувати собаку, поливати квіти.
Стали ми разом жити, все в нас було спочатку добре. Якщо не зважати на те, що мій чоловік постійно був відсутній на роботі, а я більшу частину вільного часу проводила вдома одна.
Будинок був величезний і знаходився на самій безлюдній околиці селища. З одного боку – ліс, з іншого поля, де вовки із зайцями наввипередки бігають.
Відносини з батьками чоловіка у нас були просто чудові. Вони приїжджали до нас на весілля і просто так, коли їм хотілося повернутись назад на батьківщину. Ми кілька разів теж були у них. Із сином від першого шлюбу у нас теж склалися чудові стосунки. Він теж часто у нас бував, ми проводили час усі разом, утрьох.
І тривала ця вся ідилія кілька років. Поки перша дружина мого чоловіка не зрозуміла, що життя минає. Особисте життя вона так і не налагодила, і щастя сімейного не було.
Тому, як інакше, я це все для себе пояснити не можу. Вона перестала відпускати сина бачитися з батьком. І багато чого дивного, чого раніше за нею не було. А тут якраз підкрадаються новорічні свята.
Дзвонить свекруха і повідомляє, що, мовляв, готуйтеся, я приїду. Перший день після прильоту свекрухи пройшов нормально. Усі давно не бачились. Багато сміялися, обмінювалися подарунками. А наступного дня, доки чоловіка не було, вона мені заявляє, що «через тебе дитина росте без батька». Я від такої заяви здивувалася. Ми вже стільки років разом і ніколи таких тем у розмовах ще не випливало.
За претензіями свекрухи виходило, що якби тут не було мене, то її син зійшовся б з колишньою, і вони давно вже благополучно відновили б родину. Свекруха кілька днів не давала мені проходу, а потім просто виставила в сніг мої речі.
У чоловіка була своя квартира, яку він здавав. Я крізь сльози зателефонувала до нього і, описавши ситуацію, попросила аби ми там оселились. На що чоловік мені ухильно заявив, що може я поки до батьків поїду або до якоїсь подруги. А от коли його мама поїде ми і далі собі житимемо як раніше. Вона нічого й не дізнається.
Минув рік. Колишній чоловік так із першою дружиною і не зійшовся. Та, у свою чергу, так і не дає синові бачитися з батьком та бабусею. А колишній тепер один, у величезному батьківському будинку стежить за собакою та квітами. Отак, за одні новорічні канікули свекруха зруйнувала нашу родину.
28,12,2022
Головне фото ілюстративне.
