У мене два сини: старший одружився і у нього вже теж двоє дітей (мої внук і внучка), а молодший ще поки закінчує університет. З їхнім батьком я давно розлучена, він нам не допомагає, але яка вже допомога, коли діти дорослі. Старший живе окремо, тому зараз моя основна сім’я – це я і мій молодший син. Живемо ми тільки на мою зарплату кухарки, а грошей на навчання сина треба дуже багато. Щоб підробити іноді беру замовлення на дім: роблю святкові салати, гарячі страви, а недавно навіть торти почала робити. Загалом – кручусь як всі, а в грошей завжди нестача.
Але проблема навіть не в цьому, а в стосунках з моєю невісткою – дружиною старшого сина. Вона вимагає хороших подарунків на своїх дітей, моїх онуків. Дівчинці 7 років, хлопчикові 4 роки, і я весь час з острахом чекаю їх дня народження чи Нового Року, тому що подарунки завжди обговорюються. Спочатку було простіше: коли з’явилася внучка, я дарувала одяг та іграшки-брязкальця. До речі, і тоді невістка чіплялася – а чи нормальної якості іграшки? Чи не в кіоску я їх купила – можливо, вони не досить екологічно чисті? Але у мене не було грошей купувати їх в крутому магазині, і все ж найдешевші я теж не купувала.
Потім внучка підростала, і пішли вже крутіші запити, що дитині потрібні: якісь бізіборди, музичні і сенсорні іграшки. Я крутилася як могла, позичала, особливо складно стало, коли з’явився ще й онук: подарунки стали дорожчі, а запити вищі. Але я якось покірно до всього цього ставилася, поки не побачила картину: конструктор розкиданий по всіх кутках, машинки все переламані по запчастинах, ляльки без голів, планшет розбитий. Деякі подарунки взагалі відсутні, запитала у невістки – де вони, а вона відповіла: «Ай, дітям вони не сподобалися, ми передарували!». Ну, так за її ж замовленням ці подарунки куплені були! Я у них не так часто буваю вдома, завжди було чисто, коли я приходила, а тут нарвалася на все це звалище іграшок, які перетворилися на друзки, і мені так стало прикро!
Я кручусь з ранку до ночі, щоб забезпечити молодшого, сама у нього іноді шматок забираю, щоб онуків порадувати, а ось як ці радості цінуються. Причому все те, що я побачила розбитим і розламаним, куплено ще зовсім недавно! Гаразд, внуки – вони ще маленькі, але невістка з сином могли якось їм пояснити, що до речей треба ставитися дбайливо! Поважати працю старших! Або хоча б не замовляти дорогі подарунки, які я ледве тягну. Загалом, я зателефонувала старшому і сказала: «Ображайтеся, як хочете, але подарунки за гроші закінчилися. Хочете чогось крутого – купуйте самі! На мене розраховуйте, якщо щось треба приготувати на свято до столу, аж до шикарних тортів, а так ставитися до себе я не дозволю!».
Мабуть, мої слова дійшли до невістки. Вона мені дзвонить вся така ділова і тисне мені на совість: «Та як вам не соромно, кому, як не вам знати, що це – діти, а подарунки – не вічні. Ви, напевно, забули, як ваші сини росли і іграшки ламали? Як тепер вашим внукам пояснити, що їх бабуся відмовляється на них витрачатися?». Так, у моїх синів теж були іграшки, які найчастіше купував їх батько, і потім карав за зламані речі і неповагу до його праці. Батьки невістки живуть далеко, надсилають посилки з варенням і невеликими сувенірами, а мені треба зі шкіри геть лізти, щоб витратитися на іграшку, яку через два дні зламають?
Загалом, не знаю, права я чи ні, скоро у внука черговий день народження, думаю, що спечу торт і все! Досить! Тепер уже все одно, будуть на мене ображатися онуки чи ні, я навіть підозрюю, що невістка проти мене їх налаштує, а синові буде це все по барабану. Але мої гроші летять в сміття, а потім – на вітер. Я знаю, можливо в коментарях мене багато хто осудить, і швидше за все мамашки маленьких дітей, які жодного дня не працювали, і не знають, як гроші заробляються. Такі як моя невістка. А хтось можливо і зрозуміє.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
