В задушливих обiймах
Чи буває забагато батьківської любові? Може, хтось і скаже, що хорошого надміру не буває, але це не так. Ось невигадана історія на підтвердження.
СЕРГІЙ був єдиним сином у сім’ї. Батьки вкладали в нього все, що могли, — свою любов, турботу, знання. А взамін вимагали слухняності, часто повторюючи, що мама з татом краще знають, як треба. Син ріс допитливий, начитаний, йому легко давалося навчання в школі. Без особливих зусиль вступив до інституту, продовжуючи розповідати батькам про свої успіхи і плани, а вони, співпереживаючи разом із ним, хвалили його, повчали, застерігали…
Наприкінці першого курсу Сергій закохався в свою однокурсницю. Батьки поставилися до цього з розумінням, а познайомившись із Ларисою, схвалили його вибір. Через деякий час молодь вирішила одружитися. І тут батьки запротестували. Мовляв, іще рано — треба набратися розуму, сил тощо… Їм страшно було навіть подумати, що їхній синочок відійде від них і житиме самостійно. «Ні й ще раз ні!» — рішуче заявили вони.
Сергій, котрий звик без їхнього дозволу нічого не вирішувати і не робити, не зміг опиратись і цього разу. Він дуже стpаждав, але не мав мужності вчинити проти батьківської волі. Лариса цього не розуміла, вона намагалася схилити Сергія до власного самостійного кроку. Та не переконавши, пішла від нього. Невдовзі Сергій дізнався, що вона вийшла заміж. Це стало для хлопця непосильним удаpом. Він збайдужів до всього, кинув інститут, став заглядати у чаpку…
Батьки визнали, що своєю сліпою надмірною любов’ю, намаганням влаштувати життя сина за своїм сценарієм нанесли йому непоправної шкоди. Та все ж не здалися — познайомили Сергія з дочкою своїх друзів, переконували із нею одружитися. Так і сталося, але сімейне життя не склалося. Він так і не зміг забути свою Ларису.
З роками, дивлячись на щасливі подружжя, Сергій, який знову почав заглядати у чаpку, все частіше почав звинувачувати батьків у тому, що скалiчили йому долю.
А ті ніяк не могли зрозуміти, як таке могло трапитися, адже вони так прагли зробити сина щасливим…
Автор – Василь МАНДРИКА. м. Ніжин Чернігівської області.
За матеріалами – Вербиченька,
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
