Більше року я в Німеччині з двома дітками. Сама я родом із Черкас і в Україні у мене залишився чоловік. Зараз усе дуже не просто, адже Артем, чоловік мій, кличе мене додому і каже, що немає більше сенсу сидіти нам за кордоном, але я не хочу повертатись. Пояснюю йому причину, а він, ніби й не чує, чи й не бажає чути.
Нині я мешкаю із дітками в Німеччині у досить таки мальовничій місцевосці. Містечко невелике, але тут волею долі тут дуже багато наших українок осіло. Наші дітки ходять до місцевої школи. а ми пристосовуємось до нової країни і життя в ній.
ще в Україні я пройшла курси манікюру і працювала у Черкасах, мала вже своїх клієнтів і як, для мами в декреті, досить таки не погано заробляла. Тут, в Німеччині я маю роботу вже – допомагаю літнім людям. Працюю не повний день, але після того ще й підробляю – наводжу красу нашим дівчатам. Що б там не було, але ми Українки звикли виглядати гарно.
Чоловік мій залишився в Україні і приїхати до нас не має змоги поки. Він не розуміє, чому я й досі не повернулась, адже у місті тихо і вже всі знайомі давно вдома.
А я зізнаюсь чесно – мені дуже сподобалась Німеччина і я хочу залишитись жити тут. Діти мої ходять до школи і я бачу по ним, що вони щасливі і задоволені. Я чи не вперше в житті видихнула, зникло почуття постійної тривоги і невпевненості у завтрашньому дні. Навіть із роботою на пів дня я можу забезпечити себе і дітей, а завдяки підробітку ще й чоловіку передаю гроші в Україну.
Нині я винаймаю квартиру із ще однією українкою, вона перукар. до нас приїздять дівчата і з інших німецьких містечок наводити красу, вільний від основної роботи час у нас розписано по хвилинам на кілька місяців уперед.
Кажу чоловіку, що коли він зможе, то хай продає нашу квартиру у Черкасах і переїздить сюди, адже я додому повертатись наміру не маю. Він не розуміє мене і каже, що я повинна думати про дітей. Я ж якраз про них і думаю і знаю, що тут зможу дати їм набагато більше, ніж могла дати вдома разом із чоловіком.
Артем заговорив про те, що мабуть не варто тоді й зберігати таку сім’ю. Я ж його кохаю, але не знаю, як переконати його в своїй правоті.
Хіба ж не обов’язок матері дбати про дітей і їхнє майбутнє? Ви б погодились залишити вже влаштоване і налагоджене життя тільки для того, аби зберегти сім’ю?
Ольга Т.
Головна картинка ілюстративна.