Я слухала обурення своєї свекрухи та намагалася від них абстрагуватися. Збирала їй обід у вимиті контейнери, нарізала хліб найгострішим ножем і ретельно все пакувала, щоб знову не слухати зауваження.
Надія Василівна була впевнена, що ми їй винні. Хоча не лише ми — вона до всіх так ставилась. У свої 65, вона голосно заявила, що вже стара жити сама і переїхала до сина а тут почала вимагати до себе особливого, трепетного відношення.
Вона завжди щось вимагала. Якщо хтось наважився проігнорувати її прохання, починалися маніпуляції. То в неї голова, то ось-ось вона від такого ставлення на той світ піде. Мало того, Вона переклала на нас усі свої витрати і вважала, що ми її повинні були забезпечувати повністю. адже ж вона мама свого сина.
Ось днями свекруха вирішила, що їй потрібно на відпочинок. Сусідка повернулася із санаторію, а вона чомусь повинна вдома сидіти? Із цього приводу вона навіть викликала сина з роботи. Свекруха сказала у трубку чоловіку, що дуже зле почувається, і точно піде у засвіти саме сьогодні, почала прощення просити і прощатися.
Борис знав, як його мама любить вистави влаштовувати, але все одно примчав. Як же він здивувався, побачивши маму в бадьорому дусі та гарному настрої. Коли вона помітила сина, одразу плюхнулася в крісло, взялася за голову і почала спостерігати за реакцією Бориса.
Він просто мовчав, бо зрозумів, що це чергова вистава. Надія Василівна почала розповідати синові про той курорт, мовляв, як там добре і людей там на ноги ставлять. Борис спробував пояснити матері, що він зараз грошей не має. Але свекруха і чути не хотіла про важкі часи, негаразди на роботі, і ще трьох дітей сина.
Закінчилась розмова приїздом швидкої. Мене відразу викликали для того, щоб доглядати свекруху і виконувати її “останні” вказівки. Я слухала її і не розуміла, чому саме вона вплуталася в цю сім’ю.
А чоловік почував себе винним і пообіцяв таки придбати мамі путівку.
Я нічого іншого і не очікувала. Влізе в борги по самісінькі вуха, але мамі таки догодить. Так тривало вже десять років. Ми жили не для себе, а для свекрухи. Самі жодного разу на морі не були, зате свекруха заліпила магнітами холодильник: Турція. Болгарія, Єгипет, Італія.
Ми досі меблі у квартиру нашу придбати не можемо, зате свекруха має альбом фоток із усього світу білого.
Живемо від зарплати і до зарплати. І то, гроші у нас рівно пів години у квартирі. Отримали – рознесли всім кому винні і можна по-новій позичати.
Розумію, що розлучатись – то не вихід, але і жити далі так уже просто сил ніяких немає.
Як утихомирити свекруху?
21,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
