fbpx
Історії з життя
Борис знехотя таки відповів на дзвінок. Почувши перші ж слова сполотнів. Швидко накинув на плечі куртку і на льоту попросив напарника його прикрити. Погляд у нього був такий, що ніхто і ні про що запитувати не став

Я слухала обурення своєї свекрухи та намагалася від них абстрагуватися. Збирала їй обід у вимиті контейнери, нарізала хліб найгострішим ножем і ретельно все пакувала, щоб знову не слухати зауваження.

Надія Василівна була впевнена, що ми їй винні. Хоча не лише ми — вона до всіх так ставилась. У свої 65, вона голосно заявила, що вже стара жити сама і переїхала до сина а тут почала вимагати до себе особливого, трепетного відношення.

Вона завжди щось вимагала. Якщо хтось наважився проігнорувати її прохання, починалися маніпуляції. То в неї голова, то ось-ось вона від такого ставлення на той світ піде. Мало того, Вона переклала на нас усі свої витрати і вважала, що ми її повинні були забезпечувати повністю. адже ж вона мама свого сина.

Ось днями свекруха вирішила, що їй потрібно на відпочинок. Сусідка повернулася із санаторію, а вона чомусь повинна вдома сидіти? Із цього приводу вона навіть викликала сина з роботи. Свекруха сказала у трубку чоловіку, що дуже зле почувається, і точно піде у засвіти саме сьогодні, почала прощення просити і прощатися.

Борис знав, як його мама любить вистави влаштовувати, але все одно примчав. Як же він здивувався, побачивши маму в бадьорому дусі та гарному настрої. Коли вона помітила сина, одразу плюхнулася в крісло, взялася за голову і почала спостерігати за реакцією Бориса.

Він просто мовчав, бо зрозумів, що це чергова вистава. Надія Василівна почала розповідати синові про той курорт, мовляв, як там добре і людей там на ноги ставлять. Борис спробував пояснити матері, що він зараз грошей не має. Але свекруха і чути не хотіла про важкі часи, негаразди на роботі, і ще трьох дітей сина.

Закінчилась розмова приїздом швидкої. Мене відразу викликали для того, щоб доглядати свекруху і виконувати її  “останні” вказівки. Я слухала її і не розуміла, чому саме вона вплуталася в цю сім’ю.

А чоловік почував себе винним і пообіцяв таки придбати мамі путівку.

Я нічого іншого і не очікувала. Влізе в борги по самісінькі вуха, але мамі таки догодить. Так  тривало вже десять років. Ми жили не для себе, а для свекрухи. Самі жодного разу на морі не були, зате свекруха заліпила магнітами холодильник: Турція. Болгарія, Єгипет, Італія.

Ми досі меблі у квартиру нашу придбати не можемо, зате свекруха має альбом фоток із усього світу білого.

Живемо від зарплати і до зарплати. І то, гроші у нас рівно пів години у квартирі. Отримали – рознесли всім кому винні і можна по-новій позичати.

Розумію, що розлучатись – то не вихід, але і жити далі так уже просто сил ніяких немає.

Як утихомирити свекруху?

21,01,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page