У нас з чоловіком двоє дітей. Ось тільки різниця у них велика, десять років. Сім’я у нас дружна і весела. Всі вихідні намагаємося проводити разом. Нещодавно ось син вперше познайомив нас зі своєю дівчиною. Дуже мила і вихована. Можливо і весілля не за горами.
На 18-річчя сина купили йому квартиру. Гроші тоді вдалося відкласти і, щоб не пропали, вклали їх в нерухомість. Таким же чином планували порадувати дочку. Але з роботою потім не склалося і довелося забути про ці плани.
А зараз, коли мова пішла про можливе весілля, дочка почала вимагати і для себе окреме житло. Мовляв, вона вже підросла і хоче мати свою квартиру. Наші пояснення її не влаштовують. Брату купили, а мене, що не так любите? Це її щоденна тирада. І слівця підбирає такі, щоб зачепити найкраще.
Ми з чоловіком вже продумували різні варіанти. Якщо розміняти ту квартиру, яку купили синові, то на дві там все одно не вистачить. Вирішили спробувати переконати дитину.
На наступні випади дочки стали реагувати спокійніше й холодно. Уже не приділяли такої уваги цій темі. Так вона перейшла на сцени. Стало доходити до того, що дочка нам з чоловіком мало не умови ставила. Якщо не купимо квартиру, то вона піде з дому.
Ми прекрасно розуміємо, що їй теж хочеться мати своє житло. Але якщо так вийшло, що зараз немає грошей на цю покупку. Та й навряд чи з’являться найближчим часом. Але ж життя на цьому не закінчується.
Я вже намагалася розмовляти з нею наодинці. Намагалася пояснити, що для чоловіка важливіше мати свій окремий будинок, тому що йому необхідно привести свою дружину у власне житло. Казала, що нареченій легше прийти на готове, ніж нареченому опинитися в такому становищі. Від цього може залежати їхнє подальше подружнє життя.
Але всі ці розмови про складні взаємини невістки і свекрухи не принесли очікуваного ефекту. Дочка стоїть на своєму і все тут. Ось у порох розсипайся, а квартиру купи. Влізь в кредити, а примху її виконай. Інакше хоче піти з сім’ї, в якій на неї, бачте, плювати.
Та не бачила ти тих дітей, на яких батькам дійсно плювати! Ти й гадки не маєш, як вони живуть і що їх чекає в майбутньому! Слова під кінець. Нерви теж.
Наша остання розмова нічого не змінила. Пояснення того, що вона без проблем може жити з нами стільки, скільки їй захочеться, марні. Говорили, що вийде заміж і піде жити до чоловіка, а квартира наша все одно їй залишиться у спадок. Дитина не сприймає жодних доводів.
Днями пізно повернулася з університету. Підозрюю, що навмисно не попередила і на дзвінки не відповідала. Чого далі від неї очікувати? Як їй пояснити, що зараз ситуація з грошима кардинально змінилася і немає у нас можливості купити їй житло ?! Нам не шкода, просто немає можливості. Або влізти в кредит все-таки, щоб відносини не псувати? Вона вже і з братом взаємини зіпсувала.
А все життя ще попереду …
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
