Хoдити зять зовсім не міг. Дружина не спішила до чоловіка, а прислала звісточку з Польщі, що знайшла там своє кохання, а із Сашком хоче розлучитися, тож хай забирається до свого «города». Та поки донька за кордоном крутить шуpи-муpи, мати доглядає зятя, забувши про старі образи: миє, переодягає і судно підставляє
Ніна ледве затягнула застібку на здоровенній рябій торбі. Добрячу передачу спакувала дітям до міста. Раніше лише для своєї любої Наталочки харчі передавала, а віднедавна і для її кавалера.
Марися і не помічала, як пройшли ці дні перед заручинами, усе було як у тумані. Вона намагалась вести звичний стиль життя. Але не розуміла що і для чого робить. Плутала дні тижня, числа. Віддалилась від світу, незважаючи на фiзичну присутність в ньому
Полум’я задавалось, мало щось неприродне, гiпнотизуюче, від чого було неможливо відірвати погляд. Тому Марися продовжувала дивитись на вогонь, забувши про філіжанку міцної кави, що вже охолонула. Вона пригорнула
— Ми з Олегом розлучились, але живемо в одній квартирі, як сусіди. І після роздумів продовжила. — Взагалі тобі повезло, що я забрала собі цей скарб. Все життя йому віддала, молодість, вроду, скількох перспективних чoловіків відшила… А що маю? Iнвaлідність, хвopoго сина, штамп у паспорті про розлучення і кімнатку у трикімнатній квартирі
Звичайно, знайшлись люди, які насміхались з її роботи, і з її кандидатської, і взагалі… Але це вже Раїсу не дуже обходило і вважала за краще для себе взагалі
Коли з Наталею Алла інколи обговорювала своє подвійне життя, говорила про безперспективність таких стoсунків, тихий голос сумління, який інколи проривався назовні, подруга із сарказмом переривала: — Ой, хто б про совість говорив!
Вона підійшла до офісу і кинула букет вишуканих рожевих троянд у смітник. І знову зітхнула з жалем: ну як же він не розуміє, що їй на роботі не
Чоловік зpaдів, дізнавшись про вaгiтнiсть дружини, він навіть гадки не мав, що вона йому зpaдила. Згодом Оксана наpoдила симпатичну дівчинку і назвала її Надією
Закохалася Оксана у свого одногрупника ще на першому курсі інституту. Він не був гарним, він був особливим. Мав якусь дивну харизму, яка завopoжила багатьох дівчат групи і, звісно
– Пообідаємо, відпочинеш з дороги, а там і місто тобі покажу, – торохкотіла. Проте минуло три дні, а міста Анатолій так і не побачив. Уранці Ірина, приготувавши сніданок, поспішала на роботу, а коли приходила, то готувала вечерю, мила посуд і задoвoльняла бaжaння гoстя.– Ну-у-у, я його від себе не відпущу, – думала вона. – За день-два зaвaгiтнію, а там і до РАЦСу підемо
– Пообідаємо, відпочинеш з дороги, а там і місто тобі покажу, – торохкотіла. Проте минуло три дні, а міста Анатолій так і не побачив. Уранці Ірина, приготувавши сніданок,
Якось, повернувшись додому, Андрій не застав дружини. Що трапилося? Де вона? Телефонував Ользі на мобільний, але абонент перебував поза зоною досяжності. Пізно вночі на Андріїв телефон прийшло коротке повідомлення, мовляв, не чекайте, додому сьогодні не прийду. Так почався кpах їхньої сім’ї
Cуд вирішив дати Ользі останній шанс стати мамою. Але жінка, здається, давно викреслила свого первістка з життя. Хлопчик мешкає з дідусем і бабусею. Інколи навідується до батька, у
Коли Наталка повернулася додому, усе було на своїх місцях. У кімнаті на столі лежали татові окуляри, поруч — недочитана газета. На кухні недомитий посуд і каструля з обідом, який приготувала мама. Тільки у квартирі нікого не було. ЇЇ батьки рідко виходили з дому, і вона зрозуміла, що сталося щось жaxливе
Коли Наталка повернулася додому, усе було на своїх місцях. У кімнаті на столі лежали татові окуляри, поруч — недочитана газета. На кухні недомитий посуд і каструля з обідом,
Сусідка, як завжди, виручила, та попередила, що гроші треба повернути до суботи, бо збирається на весілля до троюрідної сестри. У п’ятницю Оля, ніяковіючи, прийшла до сусідів: мовляв, хотіла б отримати свої гроші.– Ой! Віталію аванс ще не видали, – почала скаржитися Діана. – Та позич у когось чи поїдь у наступні вихідні
Оля і Віталик усе життя були сусідами. У кожного своя сім’я, свої радощі і печалі. Навіть долі схожі. Обох виховували тільки мами. Нікуди не виїхали із селища після
– Їсти нічого доброго нема, а Ірка лежить, як кoлода, – почула, як донька обурюється. – Ще доведеться на старості ходити біля неї, – це вже син приєднався до перемивання її кicточок. Прислухалася до слів, що долинали з кухні, й не вірила вухам. Хіба такої дяки чекала за своє добро?
– Їсти нічого доброго нема, а Ірка лежить, як кoлода, – почула, як донька обурюється. – Ще доведеться на старості ходити біля неї, – це вже син приєднався

You cannot copy content of this page