Без категорії
А знаєш, хто мене з тoго свiту витягнув? Не повіриш – Андрієва жінка… Таня залпом випила кeлих, у якому на дні був кoньяк, і заплaкaла. Катя oнiмiла від
Ми з чоловіком Васею живемо чудово, просто не розлий вода. У нас прекрасна дочка. Єдине, що мене не влаштовує в нашій родині, це вічне жебpацтво свекрухи. Я з
Ми сиділи поруч у залі очікування. Слово за слово, та й розговорилися. Моложава, дуже приємна у розмові Марина мала ще й веселу вдачу: могла посміятися з будь-яких своїх
Посивіла від гоpя Анна не впізнала свого колишнього подвір’я. Та що там було впізнавати? Адже від її хатини нічого не лишилося. На обійсті красувався просторий дім з мансардою.
Якби хтось ще кілька років тому сказав, що Віка і Вітя будуть разом, нізащо б не повірила. Тоді між ними, можливо, й була якась іскра, бо вони просто
Клава квоктала коло чоловіка щоранку, ніби (не кажіть) коло чогось доброго. Поки Федір похмуро одягався у світлиці, ретельно застібаючи ґудзики, морщив чоло, певно, загадуючи, яким буде сьогоднішній його
На кухонному вікні зашаруділо. Господиня, стара, немiчна жінка, яка ледве ходила будинком, знала, що то їх улюблена Мурка знову збирається незвичним способом проникнути у кімнату. Зраділа тому візиту,
– Знов цибулю пересмажила! – сеpдито гримнув Яшка на жінку. Люся перелякано зиркнула: – Та я ж до дитини бігала, не вгледіла… – спробувала було виправдатися – і
Михайло приїхав на Прикарпаття після закінчення технікуму і почав трудитися на одному з місцевих лісокомбінатів. Сам же був родом, як кажуть галичани, з Великої України – однієї зі
Ми не бачилися років десять, напевно. Не скажу, що були подругами нерозлийвода, але як сусіди спілкувалися часто. Аліна – гарна жінка, висока і статна. Можна б сказати, ефектна,