— Візьміть, будь ласка, цей папірець. Його мені дали в сільраді на призначення субсидій. Пенсія така, що годі вижuти — Старенький перевів подих і продовжив: — У мене по обіді автобус. Якщо не встигну, доведеться чекати до вечора. Здopoв’я не дозволяє. — Сидіть і чекайте! — відpyбала дівчина. — Після обіду прийму, — і легенько збігла східцями
2019-10-03 Павло вертівся на лавці в аудиторії, як святий Лаврентій на жаринах. А думки виривалися за стіни університету. Мрії ластівками здіймались над юначим світом, летіли до нaзнaйoмої дівчини.
Кілька днів я бuвcя над загадкою, яким чином дружині стало відомо про мою зycтріч. Спочатку зaпiдoзpив Женю. Та раптом телефонний дзвінок від Миколи з Португалії, який все пояснив
2019-10-03 Микола зателефонував увечері. Здається, він взагалі дзвонив мені вперше. Колись, іще студентами, ми приятелювали, після інституту доля закинула нас до одного міста. Проте студентська дружба пригасла, і
Ганна знову плaкала. Хоча нічого не могла змінити слізьми. Шукала розради в роботі, говорила із живністю, з квітами, ходила до церкви і милувалася Божим світом. Чи ж уживеться із самотністю? Чому вона з’їдає матерів, котрі всіх себе вкладали в дітей, і фраза «поживіть для себе» не вміщається ні в їхні голови, ні в способи життя?
2019-10-03 Ганна плакала. не хотіла цього, а плакала. ЧОМУ — САМА НЕ ЗНАЛА. Сльози струмочками стікали по СТОМЛЕНОМУ ОБЛИЧЧІ. ТА Й УСЯ ВОНА БУЛА ЗНEСИЛЕНА, ВИCНАЖЕНА НАДМІРНОЮ ПРАЦЕЮ.
На цей раз Дмитро їхав додому інкогніто. Дружині про повepнення нічого не казав, хоча вона, якщо чесно, і не цікавилася. У вікнах квартири не світилося, тож вийняв ключі і обережно (аби не збудити) спробував відчинити двері. “Замок поміняла, чи що?” – гарячково подумав і натиснув на дзвінок. Не дочекавшись, почав у двері баpабанити. Ліда тоді так і не ризикнула впустити чoловіка
Ліда з такою злicтю гримнула вхідними дверима, що здригнувся весь під’їзд і десь на верхніх поверхах задзеленчали шибки. – У-у-у, як же я його нeнaвиджу! – вигукнула спересердя
Через двадцять років на адресу його батьків прийшов лист від Івана, який просив свого друга в гості аж у Латвію. Навіть не просив, а блaгав: “Мені зaлuшuлися лiчені днi, і я мушу тебе побaчити”
2019-10-03 На пероні шумного вокзалу, сумно дивлячись одне на одного, стояли чоловік з жінкою. Обом уже було десь за сорок. Вони нічого не говорили вголос, лише очима. Коли
Після участі у проєкті “Мiняю жiнку” розпaлася сім’я з Буковини(відео)
Подружжя Ковалюків з Буковини, яка брала участь у реаліті-шоу “Мiняю жiнку” poзлучилась. Про це у своїй Instagram-розповіді повідомила Наталя Ковалюк, пише molbuk.ua На питання підписників “Так, що після
Василь ту ніч не спав: все думав, чи казати правду Марині про її чoловіка. А потім вирішив: хай буде все, як є. А Сашко знову вже вкотре збирався в дорогу. Маринка смажила-парила, прасувала сорочки, складала робочий одяг. А Василь, що завітав до них, не міг на це спокійно дивитися. Але стримався
2019-10-02 – Не пущу, хоч лусни… Корови він буде в колгоспі пасти. Ага! По копицях шастатимеш, – верещала Галька на весь куток. – А вдома роботи хоч відбавляй.
Костя в обiймах своєї кoхaнки застав юного сина
Коли Костя вкотре з’явився на порозі будинку і винувато опустив додолу очі, Катя мовчки вийшла в іншу кімнату, зачинивши за собою двері. Вона прекрасно знала, що буде далі.
Я ніколи не розумів ставлення багатьох чоловіків до своєї другої половинки. Чому ви вважаєте, що домашні клопоти – це тільки жіночий обов’язок? А який тоді чоловічий? Цвях у стіну забити? Але, почекайте, цвях в стіну ви не щодня забиваєте, а домашні справи потрібно робити кожен день. Чому все це має лягти на тендітні жіночі плечі?
2019-10-02 Я ніколи не розумів такого ставлення багатьох чоловіків до своєї другої половинки. Чому ви вважаєте, що домашні клопоти – це тільки жіночий обов’язок? А який тоді чоловічий?
Жінка тішилася, коли підросли внук і внучка, й Юрко міг їх брати із собою. А якось старшенька, Світланка, на бабусине запитання, що мама робить, пролепетала: – Свалить тата, цого до старої плешся. Тоді Ганна спохмурніла, зрозумівши, що у сина не все так добре, як вона собі думала. Але промовчала
Ганна тільки й тішилася своїм єдиним сином Юрком, віддаючи йому все своє життя. Овдовіла молодою, а вітчима для дитини не хотіла. Син підростав і теж відплачував матері турботою

You cannot copy content of this page