fbpx
Коли я зайшла у дім донки і побачила Семена, що сидів з моїм онуком і щось майстрував, то світ мені перед очима поплив і завертівся. Хапаю ротом повітря, не можу й слова мовити від обурення, образи, здивування, а донька увійшовши до вітальні поглянула на мене і мовила з неприхованою зневагою: “Ой, ну давай, мамо, ти не будеш тут сцен влаштовувати”
Коли я зайшла у дім донки і побачила Семена, що сидів з моїм онуком і щось майстрував, то світ мені перед очима поплив і завертівся. Хапаю ротом повітря,
Коли я увійшла у двір, свекор аж сполотнів. Я не очікувала від нього такої вправності, але він у дім не побіг, а просто полетів підстрибуючи. Вийшов, білий мов стіна: “Як ти могла? Узяла? Ти узяла?”
Коли я увійшла у двір, свекор аж сполотнів. Я не очікувала від нього такої вправності, але він у дім не побіг, а просто полетів підстрибуючи. Вийшов, білий мов
Мені невістка таке сказала, що й до цих пір не моду прийти до тями від того обвинувачення!
– Ваш син тільки те й робить, що лежить на дивані або грає в ігри! Не має ніякого розуміння аби мені допомогти хоча б з чимось! Скільки я
Обпеклася я в житті так сильно, що була б і віру втратила в любов, якби не той випадок, який змінив моє життя, бо хто його знає, якби воно склалося, якби я вчинила задумане
Мені зараз п’ятдесят вісім років, а тоді було двадцять один і я працювала на великому підприємстві. Молода була і дуже мені хотілося мати вже кохання всього життя, тому
Я спочатку не розуміла, чому свекруха ніяк не йде з хати, бо наче вже попрощалися та розцілувалися, а вона й далі біля порогу тупцює. А тоді так глипнула на мене невдоволено і каже: – Я ще довго буду чекати на пакунок?
Я аж руками сплеснула, бо й забути забула про ті часи, коли у мене було що роздавати гостям, але ж тепер інші часи, то чого я зараз маю
Чоловік дивився на мене, склавши руки в боки і весь його вигляд говорив – ну, що, легше тобі стало, що ти мене підловила? А я й слова мовити не могла, все питала себе – нащо я це зробила? Бо що тепер робити далі?
Я вірою і правдою прожила з чоловіком тридцять п’ять років і в мене ніколи думка не закрадалася, що він когось має. Але чи то те, що я вже
Вони коли поріг переступили, я вже тоді б мусила сказати все шо на душі лежало. Однак, заспокоїла себе, узяла в руки і вирішила не їхати на вогняному коні, а все ж хоча б познайомитись з тією, яка мала б мені за невістку бути. Сіли до столу, слово до слова, а в неї телефон задзвонив. Ну і з розмови я зрозуміла, що перше враження вірним було: сина треба рятувати і негайно
Вони коли поріг переступили, я вже тоді б мусила сказати все шо на душі лежало. Однак, заспокоїла себе, узяла в руки і вирішила не їхати на вогняному коні,
Тричі вже до тієї дівчини підходила. слова вже на кінчику язика висіли, але все наважуюсь сказати. Ото як подумаю, що на її місці могла би бути моя донька, так і біжу, аби все розповісти, але підійшовши відчуваю, що вся відвага кудись зникла. Як подумати, то й не моя це справа, а з іншого боку – а хто як не я?
Тричі вже до тієї дівчини підходила. слова вже на кінчику язика висіли, але все наважуюсь сказати. Ото як подумаю, що на її місці могла би бути моя донька,
Багато тут читаю розповідей, коли чоловіки своїх жінок кидали, але такої, як в мене, ні в кого не було. Всі чули прикмету, що «село з людини не виведеш» – то й була причина через яку мене Степан покинув
В ті роки молодь могла вижити лиш в місті, бо й квартиру давали і роботу давали. А в селі треба було тулитися з батьками та працювати зранку до
Добре комусь говорити, що треба йти зі стосунків, коли тобі в них зле. А куди йти? З чим йти? От ви, вся така горда, стоїте з дитиною однорічною на руках і стоїте на роздоріжжю, де лиш два написи: «на вулицю» і «до матері, а потім на вулицю»
Думаю, що тоді я просто вискочила заміж за Степана, що нарешті піти з дому, від моєї матері, її нового чоловіка і моїх нових сестер. Чим старшою я ставала,

You cannot copy content of this page