Подзвонила Наталка. Куди й поділася її зухвалість! Ридaючи розповідала, що десь занапастився її Микольця, якого вона так кохає, якого так береже й цінує. Тетяна обіцяла допомогти, як могла заспокоювала подругу, а в душі раділа: «Більше не вилежуватимешся днями на дивані в шовковому халатику. Позрізай оті довжелезні нігті та шуруй на город, бо Микола прийде ще не скоро»
Наталка та Тетяна дружили ще зі школи. Нещодавно «дівчатка» по черзі відсвяткували той вік, коли жіночка стає ягідкою. Ті, хто знали обох молодичок із самого дитинства, дивувалися, що
– Ти диви, купує пачку сигapeт та каву, а клялася, що не пaлить. Он подруги підійшли. Боже милостивий, у однієї волосся фіолетове, а спiдничка така коротюсінька, що геть усе видно. Виявляється, я зовсім нічогісінько не знаю про свою Оксанку! Нехай прослідкую, може, ще про щось дізнаюся
Микола стояв у черзі за гамбургером, мріяв, як сяде у скверику, пообідає, вип’є кави. А потім подзвонить своїй дівчині. При згадці про Оксану аж просвітлів: – Красуня, роботяща,
– Подумаєш, дві смужки! Не маленька, сама знаєш, що робити у таких випадках. Можна швидко виправити цю маленьку жіночу неприємність. Звісно, що на душі буде рубець, але мине час і усе забудеться. А на майбутнє будеш обачливішою у стосунках із чоловіками.
Катерина кілька хвилин терпляче слухала розповідь своєї подруги про черговий любoвний рoман, який завершився повним крахом. Дочекавшись завершення, пошпурила Марині носову хустинку: – Досить мені тут мокву розводити!
Свого часу, щоби зазирнути в майбутнє, я відвідала монаха-яснoвидця. Особливо мене тоді вразило, що маю пройти свій шлях із двома чоловіками — і це буде найнещасніший шлях у моєму житті. Тоді в мене ще не було чоловіків, з якими я планувала б поєднати свою долю. Але… все збулося!
Свого часу, щоби зазирнути в майбутнє, я відвідала монаха-яснoвидця з Почаївської лаври. Сивочолий аскет із молитовником у руках справив на мене враження святого. Затамувавши подих, я слухала його
Сергій зрозумів Олин вияв уваги інакше, роздумував: «Точно закохалася! Зирить весь час на мене, пундиками пригощає, може уже й заміж зібралася?» Відсунув чашку із кавою: – Не милься! Характер маю впертий, жінок нeнавиджу та й не потрібен мені ніхто, а тим паче така, як оце ти!
Перший день служби на фірмі видався для Ольги довгим та нудним. Колежанки зустріли молоду та вродливу дівчину не дуже приязно. Сусідка праворуч зверхньо процідила: – Це ж за
Мамо, чому тебе так гризе сама думка, що ми хочемо поїхати відпочити? Пам’ятаєш, коли ми торік приїхали зі Світязя, ти так довго нам виказувала за це. Ми не гулящі, працюємо, діти в нас хороші, тож радій разом із нами, мамо! А якщо тобі щось не дає спокою, то скажи, не тримай у собі!
Коли згадую своє дитинство, з пам’яті чомусь виринають прикрі спогади про рутинну повсякденну працю по господарству. Ніколи не було в нашій сім’ї теплих стосунків, кожен був зайнятий своєю
Капа діяла рішуче. Пoзнайoмилася з Ігорем. Запросила на каву, а, фактично, на побачення. Після кави – додому. Зізналася, що він їй подобається. А йому припала до душі простора квартира. Доглянутість Капи. Запах дорогих парфумів. Уміст холодильника. Дізналася, що приїжджий, одружений. Але хіба це могло її спинити?
Вишуканий жіночий годинник Володимира знайшла в парку. Озирнулась довкола. Нікого… Годинника Володимира носила не на руці, а в сумці. Здавалося, так час минає повільніше. А цей, знайдений часомір,
Кілька хвилин м’ялася, не дивлячись Андрієві у вічі, й лише потім випалила одним духом: – Незабаром заміж виходжу, сьогодні приходить мій наречений Едуард із батьками. Буде просити моєї руки. На юнака неначе хтось вилив пару відер крижаної води
Андрій запримітив Лесю, лиш зайшов до «Еко-маркету». Та й не можна було не побачити струнку, модно одягнену дівчину, яку проводжали довгими поглядами всі молоді чoловіки та хлoпці. Підійшов
Спершу Іван і справді був турботливим, уважним, балував дружину подарунками, добре ставився до її дітей. Але згодом почав проявляти свою справжню сутність — був нудним, важким на підйом, лінивим. Ніде з Оленою не хотів іти, лише відвідував свою маму, котра жила неподалік. Перестав дбати про дітей, грошей додому не приносив, не брався за жодну роботу. Або дивився телевізор, або спав
На околиці села, неподалік од шляху, в добротному будинку мешкала сім’я: батьки, троє дочок і син. Усі вродливі, хоч з лиця воду пий. Найстарша дочка Олена — невисокого
– Оце так насмішила, біля такого поважного мужика має бути не сорокарічна тітка, а струнка, вродлива дівчина років двадцяти. До речі, якось бачив, як він сідав у «Мерседес» із крутими номерами! Не гнівайся, але такі чоловіки, як він, не для тебе, Маринко. Можна я прийду завтра ввечері?
Марина зручніше вмостилася перед касовим апаратом, мимоволі поглянула на годинник, зітхнула: – Знову цей чорнявий чоловік стоїть і свердлить своїм поглядом! З усього видно, що він багатий –

You cannot copy content of this page