Без категорії

Ми з Оксаною разом навчалися в одному з тоді ще інститутів Тернополя. У неї був заможний хлопець, тож винайняв їй квартиру поблизу вишу й оплатив за півроку наперед.

Є речі в нашому житті, про які дуже важко переповісти, бо неможливо передати відчуття від них. Де знайти слова, щоб описати, як пече зpaда коханої людини, як бiль

Валя ніяк не могла зрозуміти, чим вона завинила перед матір’ю. Дівчинка постійно відчувала, що ненька не може спокійно дивитись на неї. Материн погляд бігає доньчиним обличчям, обминаючи очі.

Сергія збудив противний будильник, сповістивши, що час збиратися на зміну на завод. Щиро пошкодувавши, що ніч не триває вічність, сонний молодий татусь (знову маля пхикало всю ніч) насилу

— Привіт, Світлано! Я тебе відразу впізнав. Визнаю, моя донька. Хто не був молодий, той не робив дурниць. Однак, я людина ділова, тож давай до справи. Розумію ж,

Я не розуміла, як можна так жити. Часто просила маму залишити батька, не могла бачити її стpaждання. Просила переїхати до нас із Сашком. Місця на всіх вистачить, грошей

Є такі хороші, відповідальні, добрі люди, які всім готові допомогти і всіх підтримати. Такі чесні і турботливі, клопітливі, совісні. Ось така жінка з гіпервідповідальністю звернула увагу на сумний

Коридор селищної пoлiклініки ближче до закінчення робочого дня наповнився тишею. Лише з-за дверей кабінету з табличкою «Пeдіатр» було чути жіночі голоси. А ще звідти доносилися такі смачні пахощі,

— Даньку, бачиш он того чоловіка в рожевій сорочці? Біля Олегової баби стоїть, майже навпроти нас, — пошепки звернулася до товариша Надя. — То мій батько… — Нічого

Село, сповнене великодньої радості, красувалося в пишноквітті садів. Дерева у біленьких спідничках, прибрані подвір’я, блискучі шибки в причепурених оселях — так буває лише перед Великоднем. Софія любила це