Історія

Нічне чергування Надія сиділа біля розчиненого вікна. Вітер перебирав її неслухняне волосся, а разом з ним – думки, які хаотично снували у голові. Кому вона потрібна із двома

Біла тростина «Ой, недарма я не хотіла Настю за невістку! Недарма… Ніби відчувало моє серце… Чи ж на ній світ тоді зійшовся, сину?» – строчила, як заведена, Орися.

Сльози радості. Чи горя? Більше десяти літ минуло відтоді, як одного ранку у моїй квартирі пролунав телефонний дзвінок. Хто б це у таку рань? – стривожилася я. Телефонувала

Щастя у кожного своє. Колись ми з Олею працювали на взуттєвій фабриці. Очі у неї – голубі-голубі, обрамлені густими віями, кругленьке личко, по-дитячому пухкі уста… Та ті красиві

Жанна Василівна виховувала Олесю без чоловіка. Як тільки батько дівчинки дізнався, що донька нapoдилася з вродженим пoрoком серця, зібрав речі і відбув у невідомому напрямку. Відтоді про нього

Вирій Марії Великий рудий пес дихав в обличчя спекою тисячі сонць. Від його гарячого дихання в Марії на душі було літо, радість і спокій. Вона бігала за Рудим,

Зернятко в долонях Бога Ганна чоловіка кохала. Колись. Потім навчилася жити мріями, у яких була щасливою. Подумки перевтілювалася в іншу жінку, аби втекти від себе, від Тараса, від

Не змогла назвати матір’ю Валентина не знаходила собі місця. Зателефонували з вишу, де навчається її донька Тетяна і повідомили, що вона потрапила до лікарні. Валентину трясло, як у

Весілля для… молодого – Гірко! – гукали гості. І молодим справді було дуже гірко. Особливо, нареченій. Наталя чекала, коли нарешті закінчиться це пeкeльне весілля. – Пробач, – прошепотів

Сирота У глибокій скoрбoті заходили люди у невеличку хатину на краю села, аби попрощатися з yдoвoю Анною, яка несподівано покинула білий світ. Ще за вечерею була бадьорою, піджартовувала,