За плечима – ангел і мамина молитва Ангел у білих шатах стояв біля вікна і щасливо усміхався. Може, це був хтось із лікарів. Можливо, марево… А, може, й ні… – Не візьму я її до себе! У мене своїх двоє дітей. Чоловік копійки заробляє. Ще й батько лежачий, – з притиском мовила Люська. – Але […]

Бідне кохання. – Колись він повернеться до тебе, – сказала стара циганка заплаканій Ярині в той день, коли на Володиному подвір’ї грали весільні музики. Дівчина лише махнула рукою. Не вірила… – Розпитала в людей про твоє кохання. Бідне воно. А, значить, тобі не потрібне, – злостилася Денисенчиха. – Мамо, не вам з Яринкою жити. Я […]

Лютневі сутінки. Уляна заходилася пекти пиріжки. Сьогодні субота, син з невісткою та внуком обіцяли приїхати. Щось смачненьке іще зготує, хай діти поласують домашнім. Зараз поставить варити холодець – уже готовий когутик з самого ранку чекав своєї черги. Раптом загавкали собаки. «Кого там несе? Дітям ще не пора, та й пси зустрічають так лише чужого», – […]

Ліда на пoхoрoн не прийшла. Біля Oнкoдuспансеру Оксану чекала автівка їх сусіда Павла. Холодний піт заливав їй чоло, ноги не слухалися, усе тiло пульсувало. – Ще трішки, ще кілька кроків зосталося, і вже поїдемо додому, – підтримував за плечі Ігор, її чоловік. Оксана тяжко зітхнула: коли їхала сюди на лікування, десь у куточку серця ще […]

Парасолька. – Гей, Люсю! Люсю! – сусідка аж перехилилася через тин. – Йди-но сюди, щось тобі скажу. – Що вона знову хоче? – подумала Людмила, знаючи недобрий характер Варвари. – Слухай, твій милий знову в Марії. Сама бачила і чула їхні реготи на подвір’ї, як ішла додому з крамниці. – Та я його до неї […]

Великий Вівторок або Стрacний Вівторок – вівторок Cтрaсного тижня, в який згадується викриття Ісусом фарисеїв і книжників, а також притчі, сказані Ним у Єрусалимському Храмі. Традиції Великого Вівторка – такі ж, як в понеділок і Середу: під час богослужіння ще читається великопісна молитва преподобного Єфрема Сирина “Господи, Владико життя мого” з колінопреклонінням і поклонами. Здійснюється […]

Двері, відчинені людям Тоді, багато років тому, як і сьогодні, березень теж не тішив теплом. Ліпив мокрим снігом в обличчя, холодним поривчастим вітром залітав за комір. Тому я дуже здивувалася, побачивши на вулиці хвoру маму моєї подруги Галини. Франя Іванівна Трендовацька усміхнулася мені своїми блакитними волошками-очима і на моє запитання: «Куди йдете так рано у […]

Запізнілі слова Леся аж замружилася від щастя, коли Ярослав запропонував їй вийти заміж. Спокійний, терплячий, неговіркий, він був успішним бізнесменом, купував дорогі подарунки, але ніколи не говорив красивих слів, про які мріє кожна дівчина. «Ти що, не кохаєш мене?», – якось відважилася його спитати. Ярослав почервонів: «А хіба ти цього не відчуваєш?» І ось ця […]