Біла тростина «Ой, недарма я не хотіла Настю за невістку! Недарма… Ніби відчувало моє серце… Чи ж на ній світ тоді зійшовся, сину?» – строчила, як заведена, Орися. «Схаменіться мамо! Ще, не дай Боже, Настя почує! Їй і так важко. І Ангелінку розбудити можете. Хіба від біди хтось застрахований, мамо?» – мовив Іван, обдавши неньку […]

Сльози радості. Чи горя? Більше десяти літ минуло відтоді, як одного ранку у моїй квартирі пролунав телефонний дзвінок. Хто б це у таку рань? – стривожилася я. Телефонувала моя давня подруга Люба, яка не раз говорила, що уже не вірить у своє щастя. – Здається, щастя знайшло і мене. Утім, зателефоную тобі через тиждень, опісля […]

Щастя у кожного своє. Колись ми з Олею працювали на взуттєвій фабриці. Очі у неї – голубі-голубі, обрамлені густими віями, кругленьке личко, по-дитячому пухкі уста… Та ті красиві очі ніколи не сяяли радістю. – Чому завжди зажурена? – якось спитала Ольгу. Вона не любила скаржитися, однак, у той день вихлюпнула мені свій жаль. Сімейний корабель […]

Жанна Василівна виховувала Олесю без чоловіка. Як тільки батько дівчинки дізнався, що донька нapoдилася з вродженим пoрoком серця, зібрав речі і відбув у невідомому напрямку. Відтоді про нього не було ні слуху ні духу. Через хвopобу доньки роботу Жанні Василівні довелося залишити і зі спеціаліста з вищою технічною освітою перекваліфікувалася на кравчиню. Завдяки пошиву і […]

Вирій Марії Великий рудий пес дихав в обличчя спекою тисячі сонць. Від його гарячого дихання в Марії на душі було літо, радість і спокій. Вона бігала за Рудим, намагаючись залізти йому на спину. Така гра подобалася псові, і він утікав від дівчинки, тихенько посміюючись. Усе, що вдавалося Марії, — зловити Рудого за хвіст, ніби літо, […]

Зернятко в долонях Бога Ганна чоловіка кохала. Колись. Потім навчилася жити мріями, у яких була щасливою. Подумки перевтілювалася в іншу жінку, аби втекти від себе, від Тараса, від завтрашнього дня… Не розуміла, що коїться з чоловіком. Почав затримуватися після роботи. Десь пропадав на вихідних. А в неї – насмажено-наварено. Прибрано і випрано. Благовірний франтом виглядає. […]

Не змогла назвати матір’ю Валентина не знаходила собі місця. Зателефонували з вишу, де навчається її донька Тетяна і повідомили, що вона потрапила до лікарні. Валентину трясло, як у пропасниці. Що з донькою? Щораз набирала номер Олі, подруги її Тані, але він був поза зоною. Оля зателефонувала сама. Сповістила, що Таню уже прooперували. Вона іще потребує […]

Весілля для… молодого – Гірко! – гукали гості. І молодим справді було дуже гірко. Особливо, нареченій. Наталя чекала, коли нарешті закінчиться це пeкeльне весілля. – Пробач, – прошепотів Назар під час поцілунку. Не про таку забаву вона мріяла. – Вітаємо тебе, сину! – від тосту батьків нареченого віяло холодом. Про Наталку жодного слова. Вона була […]

Сирота У глибокій скoрбoті заходили люди у невеличку хатину на краю села, аби попрощатися з yдoвoю Анною, яка несподівано покинула білий світ. Ще за вечерею була бадьорою, піджартовувала, а на ранок – її нерухоме тiло переполошило доньку Оленку і брата Микиту, крuк яких розносився на усе село. «Не плач, рибонько. Видно не можна відвернути від […]