Історії з життя
В незнайомому місті знайшлася людина, яка мене зрозуміла, навіть несподівано, адже мені вже було шістдесят три роки і я давно втратила надію повноцінно жити. Я просто заробляла на
– Мамо, тоді п’ятдесят сім років, яке заміжжя?, – кажу їй я, а вона лиш усміхається як блаженна. Не такого прийому я очікувала вдома, хотілося на руки і
Та й діток у нас двоє, ми їх з чоловіком просто обожнюємо, а що вже казати про моїх батьків. Мама вірила, що ми з Олегом будемо жити в
Катя мені спочатку дуже сподобалася. Я знаю, що матері дуже синів люблять, тому вимоги до невісток просто захмарні. Сама через це пройшла і мене забракували так, що я
“Назвіть хоч горщиком лиш у піч не ставте” – приказка зовсім не для мене. Син сміється, чоловік біля скроні пальцем крутить, а невістка не розуміє. а чому то
Коли перша дружина мого сина зібравши речі подалась геть, я не переймалась дуже. Так, я розуміла, що онуків навряд побачу, але сину було лиш 35 і у нього
Так само і з стосунками, з тією любов’ю, від якої не лише метелики в животі, а вічна тривожність – а чи так само сильно він мене кохає, як
Навіть онук мене набрав і давай життя вчити і совісті моєї шукати. Уже б платівку змінили, чи що, бо що старше, що молодше однієї співають: “Чи ви, бабо
Вуйко Михась і тета Ганнуся з шестирічного віку виховували Петрика, як власного сина. Своїх дітей їм Бог не дав, вони побралися в старшому віці, вже хотіли когось усиновити,
Зараз у мене чоловік, діти, онуки, кіт. Все є, а щастя нема. – Ти забагато хочеш, – каже мені подруга, – У всіх так в твоєму віці. Головне