Історії з життя
— Слухай, Ольго, справа така, — голос Артема в слухавці був несподівано бадьорий і діловий, як у людини, що телефонує, аби обговорити вигідну угоду. — Ми з Кариною
— Андрію, подивися на це! Я знайшла живого павука, і він оселився прямо над твоїм робочим столом! Ти взагалі бачиш, що тут відбувається?! — Я тримала себе в
— Я втомилася, Олено. Я просто виснажена цим театром, — у голосі моєї сестри, Катерини, відчувалася така гіркота, що мені стало по-справжньому тривожно. — Ми сидимо, Тарас і
— А я тебе питаю: де ти був, Артеме?! — Мої слова пролунали тихо, але в них була така крига, що вона могла б заморозити все наше невелике
Десять років шлюбу здавалися Вікторії казкою про королівну, яка втекла з темного царства і зажила довго, і щасливо. Вона вже давно не згадувала тих подій, вони їй навіть
Перше, що промовила мама, коли я, тихенько причинивши вхідні двері, повернувся з вулиці до квартири, було: «Господи. Та це ж Чудо». Вона сиділа на маленькому ослінчику біля дзеркала
— Доброго ранку, дівчатка, як спали? — щоранку, входячи в палату, питав лікар Ігор Сергійович. А дівчатка, їх четверо в палаті, переважно у віці за п’ятдесят, усміхалися і
— Ти навіщо це зробила?! Навіщо ти туди подзвонила?! — Олесь стояв на порозі моєї кухні, і я вперше бачила його таким: його очі палали не обуренням, а
— Навіщо дарувати набір інструментів для абсолютно нового автомобіля? — Голос Марти дзвенів від відвертого глузування, ніби вона зверталася до когось, хто зовсім не орієнтується в сучасному житті.
— Андрію, скарбниця нашої маленької держави порожня, — я підійшла до чоловіка, коли він переодягався після роботи. Я намагалася говорити максимально жартівливим, легким тоном, з посмішкою на обличчі.