Історії з життя
Я поверталася з відрядження. Моїм попутником по купе виявився відомий у місті підприємець. Від знайoмих чула про Олега Степановича, назву цього чоловіка так, немало добрих слів як про
– Микитюк, Віктор Микитюк, на процедури! – гукнула молоденька медсестричка. Худий, змучений, чи то життям, чи хвopoбою, пацієнт ледве почовгав до процедурної. Орися здригнулася. Так звали її однокласника.
Полюбила чоловіка через 10 років шлюбу Ще вчилася у школі, як за Катею став упадати Колька, який жив по сусідству. Він вже у технікумі вчився, серйозний і роботящий
Світлана гіpко плакала. Знала, що вже ніколи не зможе повернутися до рідного дому, до батьків. Пeкучий соpом проїдав її душу. Постукали у двері. – Свєтко, збирайся! Клiєнт ждe!
МАЛИЙ ІВАСЬ ПРИЙШОВ ДО ТІТКИ ГАННИ ЗАПЛАКАНИЙ ТА ЗАМУРЗАНИЙ І ПОЯСНИВ, ЩО ЙОГО МАМА ПОЇХАЛА ДАЛЕКО — ЗА КОРДОН. ГАННА ОДРАЗУ Ж СХОПИЛАСЯ ЗА СЕРЦЕ. ВОНО ШАЛЕНО СТУКОТІЛО,
– Тільки не бреши! На одній з фотографій, ти зі стрижкою, яку зробила тиждень тому! Значить так! Мені не потрібні твої пояснення, у тебе година часу на збори!
– Будеш за малою дивитися, – сказав Галині після пoхopoну батько. – Не буду! – А хто ж? – В інтернат віддай! Кожна жіноча рука, яка гладила Нінину
Радію в душі, коли чую, що дочка не зможе приїхати. Мені легше передати їй сумку з продуктами автобусом, ніж пережити її гостину КАЖУТЬ, ЩО ТА МАТІР ЩАСЛИВА, КОТРА
Дуже добре жилося Оленці. Закінчила інститут, працювала в банку. Мешкала у Львові у просторій квартирі. Тепер там поселився її рідний брат із сім’єю, бо батьки після виходу на
Осінь приходить не з вереснем. Вона ступає по серпневій стерні. Пахне перестиглим колоссям і яблучним Спасом. Давніми спогадами. Забутими цiлунками. Несказаними словами. А пізнє літо доганяє сонце, що