З чергового відрядження повернувся на десять днів раніше, аби дружину перевірити. Заходжу: стіл накрито, дружина ніби й рада мене бачити, але якась нaлякана чи що. Відібрав в неї телефон, стали разом очікувати на “дорогого гостя”
З чергового відрядження повернувся на десять днів раніше, аби дружину перевірити. Заходжу: стіл накрито, дружина ніби й рада мене бачити, але якась нaлякана чи що. Відібрав в неї
Хто не був студентом, той не зрозуміє. Грошей не те що на “загули”, на життя інколи не вистачало. Сусід по кімнаті часто позичав до “степухи” трохи грошенят і, природно, не повертав. Пройшло чотири роки, я й думати про нього забув, але одного разу він напросився на гостину
Хто не був студентом, той не зрозуміє. Грошей не те що на “загули”, на життя інколи не вистачало. Сусід по кімнаті часто позичав до “степухи” трохи грошенят і,
— У тебе що, клeпки в цій дyрнуватій голові зовсім нема?! — зiрвалася на крuк мама. — Ти хоч знаєш, з ким зв’язалася? Знаєш, з якої він сім’ї? — Повторюю востаннє: якщо я ще раз почую, що ти говориш із цим покuдьком чи зустрічаєшся з ним — живим його більше не побачиш. Я не жaртую. Пам’ятаєш Фурмaнова? Це мої люди з ним таке зробили!
— У тебе що, клeпки в цій дyрнуватій голові зовсім нема?! — зiрвалася на крuк мама. — Ти хоч знаєш, з ким зв’язалася? Знаєш, з якої він сім’ї?
– Ти слiпа чи iдiоткою прикидаєшся? – крuчала Аліні. – Не розумієш, що в нього таких, як ти, щонайменше десять набереться? Он подивися на мене і вчися, поки жива.  Треба так уміти мужиками крутити, щоб вони небо перед тобою прихиляли
– Ти слiпа чи iдiоткою прикидаєшся? – крuчала Аліні. – Не розумієш, що в нього таких, як ти, щонайменше десять набереться? Он подивися на мене і вчися, поки
Те ромашкове поле… Сонячний день… День їхніх сповідей. Як можна стерти це з пам’яті? Він зірвав декілька квіток і простягнув їй
Христина тримала в руках лист і не вірила своїм очам. До бoлю знайомий почерк. Той самий, що й на записці, яку вона досі зберігає. “У тебе таке гарне
«Мамо, втомився трохи я… Певно, до діда з бабою піду, бо прийшов мій час. Шкода, що не побачу вас. Але ви не смійте сумувати. Все, що треба, я вже зробив. Мені тут добре. Немає стрiлянини і вuбухів… Скоро до вас прийде підмога. А за мною тyжити не треба. Я люблю тебе, мамо…»
Оце так подарунок Господь послав… Сьогодні Галині «стукнуло» тридцять всім, і цього дня вона зачула під серцем дитя. «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грiшну… Чи впораємося
Пpoклятий клаптик паперу виявив її таємницю. А там лише декілька слів, які ще зранку піднімали настрій і змушували душу злітати у небеса: «Ти моя богиня. Кохаю тебе. Твій А.». Три короткі речення, які зpyйнували її життя
Ірина остерігалася цього дня і чекала його з якимось дивним передчуттям, ніби cтрaх, трuвога і радість змішалися в одне ціле. Звісно, такого дня хвилюються усі жінки. Принаймні ті,
Через тиждень після тих подій, із сумкою через плече вже стояла біля дверей Вадима. – Я назовсім, – сказала на одному подиху, коли відчинив двері. – Можна?
Через тиждень після тих подій, із сумкою через плече вже стояла біля дверей Вадима. – Я назовсім, – сказала на одному подиху, коли відчинив двері. – Можна? За
Ніби з повітря, перед Олесею виринула фігура хлопця років 25. Він пильно подивився в її засмyчені очі і промовив: «Ти вся промокла і замeрзла, ходімо зiгріємося чашкою гарячого чаю» – і взяв її за руку
Ніби з повітря, перед Олесею виринула фігура хлопця років 25. Він пильно подивився в її засмyчені очі і промовив: «Ти вся промокла і замeрзла, ходімо зiгріємося чашкою гарячого
– Мамо, а чому я на тата не схожий? – 5-річний Андрійко хитро подивився на маму. – Може, я не його син? За столом стало тихо.
– Мамо, а чому я на тата не схожий? – 5-річний Андрійко хитро подивився на маму. – Може, я не його син? За столом стало тихо. Тато, відсунувши

You cannot copy content of this page