fbpx
Мені нема з ким поділитися своїми думками, бо впевнена й в тому, що мене й не зрозуміють. «Добра від добра не шукають»! Хочеться розійтися з чоловіком цивілізовано і залишитися при цьому в добрих стосунках
Я хотіла мати чоловіка і саме в цьому була моя помилка, яка й зіпсувала все моє життя. – Ти маєш мати чоловіка, – звучало від бабусі, мами, родичів,
– Хочу перед тобою Насте висповідатися, – каже мені сусід Василь. – Я тобі що – священик, – кажу, а сама в думці лиш собі підтверджую, що це таки його пес з’їв мою курку, але почуте мене вразило як грім серед ясного неба
Ми з Василем ходили до ще школи, він на рік старший, але тупцяли завжди однією стежкою, а потім він мене щоразу чекав біля хвіртки, був дуже пунктуальним. Пригощав
Після рясних дощів гарна трава пішла. У нас корівка, то нині сінокіс. З самого ранку накосимо, в обід перевертати, а вже до вечора треба збирати ті плантації, що висохли. Ну не маю я часу, аби їсти приготувати. А тут у вечері пізно свекруха на поріг, просить щось перекусити, бо теж з городу саме йде. А в мене окрім її борщу, що чоловік в обід приніс, ну нічого. Насипала, та скуштувала і таке почалось
Після рясних дощів гарна трава пішла. У нас корівка, то нині сінокіс. З самого ранку накосимо, в обід перевертати, а вже до вечора треба збирати ті плантації, що
Мама й страви сама подавала, не хотіла допомоги, але свекруха все ж пішла на кухню. Я навіть уявити собі не могла, з якою метою. Мамина сваха, нахвалюючи її страви, пускала шпильки, що яблучко, тобто я, задалеко від яблуні відкотилося, що вчити мене ще та й вчити, аби тільки слухала, а то чомусь ображаюся, коли вона мене повчає.
Усі статуси в моєму житті я сприймала на «ура». Хоч єдина в сім’ї донька, але росла, як трава. Батькам було не до мене: працювали далеко від дому, будували,
Прийшла від невістки і до цих пір волосся дибки! Як мені онуків на ноги поставити, коли вже й роки не ті і пенсія мала? Бо з такими батьками…
Господи, я ж тебе благала аби ти послав моєму Назаркові добру долю! Як я мріяла про онуків! Яка я щаслива, коли я пригортаю до себе ті рученьки маленькі!
Вдягла сукню, заходжу в ресторан і мало не падаю! До мене йде Ірина з коханням всього мого життя!
Все почалося з того, що я потрапила в новий колектив і минуле життя. Цього я точно не очікувала, бо якраз збирала себе докупи після важкого розставання. А тепер
Цьогоріч я, як і щороку до того, зателефонувала мамі обговорити коли саме діти мої до неї на канікули приїдуть. та й з дорогою потрібно було розібратись – мама забере, чи нам везти, бо ж там ще з братом треба племінники ж теж їдуть. Знаєте, я ж не одразу зрозуміла, що саме мама сказала. Тобто, я говорю а вона монотонно своє. Коли до мене дійшов сенс її слів. то я аж сіла. Тобто, як це?
Цьогоріч я, як і щороку до того, зателефонувала мамі обговорити коли саме діти мої до неї на канікули приїдуть. та й з дорогою потрібно було розібратись – мама
Я сиджу у своїй найкращій сукні із зачіскою і макіяжем, а до мене за столик підсідає він. Потерті спортивні штани, триденна щетина і букет бузку
З чоловіком я вісім років тому розлучилась. Спілкуємось із ним і досі, сина не забуває, хоча вже одружений вдруге. А от я все одна і одна. Якось кручусь.
Уся моя величезна родина прямо повстала проти мене, точніше, проти мого вибору супутника життя. Бачте, їм усім дуже не подобається Євген. Кожен говорить мені про те, що я достойна кращого і не повинна розмінюватись. Але вислухавши мене ви зрозумієте, чому я готова миритись із певними “особливостями” Євгенового характеру
Уся моя величезна родина прямо повстала проти мене, точніше, проти мого вибору супутника життя. Бачте, їм усім дуже не подобається Євген. Кожен говорить мені про те, що я
П’ять років тому, коли ми ще із братом студентами були, наша мама подалась за кордон. Тата саме не стало, а нам навчатись ще кілька років, от мама іншого виходу і не знайшла. Ми вже й сім’ї із братом створили, аж тут мама повідомила, що додому повертається. Покликала нас обох на розмову
П’ять років тому, коли ми ще із братом студентами були, наша мама подалась за кордон. Тата саме не стало, а нам навчатись ще кілька років, от мама іншого

You cannot copy content of this page