Історії з життя
Олег заскочив на кухню, коли Наталя вже втретє перевіряла, чи рівно лежать серветки. Він підхопив шматок домашнього сиру прямо з тарілки, за що одразу отримав по руках. —
Минуло три місяці з нашого розставання, а пам’ять підступно підкидала деталі, які, здавалося б, мали вже стертися. Ми були разом п’ять років. Щоразу, коли годинник бив дванадцяту, я
— Олеже, — сказала я, стоячи посередині нашої маленької кухні й дивлячись йому прямо в очі, — ти просиш у мене велику суму саме тепер, коли я продала
Надворі вже почало сіріти, коли Степан Андрійович нарешті вмостився на старій лаві під грушею. Дерево за останні роки зовсім розрослося, гілля важко схилялося до самої землі, наче теж
— Знаєш, Марку, — сказала я, дивлячись йому просто в очі під тиху мелодію оркестру в санаторному залі, — коли ти запросив мене на цей танець учора ввечері,
— Світлано, — сказав мій чоловік, стоячи посеред вітальні й нервово переминаючись з ноги на ногу, — мама потрапила в скрутне становище. Ми повинні її виручити єдиний вихід
— Олеже, а ти подумав обговорити це зі мною? Мій робочий кабінет, де я веду всі проекти, має стати її кімнатою? Ти ставиш мене перед фактом, ніби моє
— Олеже, ти справді вважаєш, що я маю оплачувати відпочинок твоїй сестрі на морі? Вона доросла жінка, а ми ледве зводимо кінці з кінцями в цій панельній двокімнатці
— Сергійку, — сказала я, дивлячись чоловікові прямо в очі за вечірнім столом, коли донька вже спала, — поясни мені, будь ласка, хто та жінка, яка приходила до
Поїзд запізнювався на двадцять хвилин. Я сиділа на верхній полиці, дивилася, як за вікном миготять посадки, і думала про те, що вдома вже точно зацвіли абрикоси. У Варшаві