Історії з життя
Коли я прийшла додому, то відчула, щось незвичне – тишу. Зазвичай, на кухні щось кипить, шкварчить, парує, чути брязкіт посуду і тече вода. По-друге, фоном звучить телевізор, якась
Це був мій вісімнадцятий день народження, але я не чекала на дива — у нашій маленькій квартирі свята завжди проходили тихо: скромний тортик, нові колготки замість порваних і
Анна глянула на годинник — вже пів на шосту вечора. За півтори години мали почати сходитися гості. Вона витерла спітнілий лоб тильною стороною долоні й обвела поглядом кухню.
У кухні панувала тиша, тільки годинник на стіні тихо цокав. За вікном мрячив холодний осінній дощ, краплі повільно стікали по склу. Оксана стояла біля плити, помішувала каструлю з
— Перепрошую… тут живе Ігор Кравченко? — на порозі стояла незнайома дівчина, бліда й розгублена. — Так… а ви до кого? — насторожилась господиня. — Ви йому… мама?
У вітальні лунав дзвінок у двері, а за столом уже панувала напруга. — Ні, досить! — різко сказала Лариса, дивлячись на чоловіка. — Я більше не можу терпіти.
Дощ нарешті вщух, залишивши по собі тільки важку вологу, що висіла над дорогою. Хмари розповзалися неохоче, відкриваючи бліде небо, а на листі акацій тремтіли великі краплі, у яких
Сьогодні я знову побачила її на порозі. Вікторія Павлівна стояла з тим самим виглядом людини, яка щойно випадково йшла повз і вирішила зайти. У руках — пакет із
У вітальні стояла Оксана перед дзеркалом і розглядала себе. Темна водолазка, вицвілі джинси, волосся зібране в швидкий хвіст. Вона провела пальцями по щоці, помітила тонкі зморшки біля очей.
У квартирі в Ольги Вікторівни пахло так, як ніколи не пахло в їхній з Ігорем панельці: свіжим воском для паркету, легким ароматом старих книжок і насиченим духом грибного