Історії з життя
Я пенсіонерка. Я навіть не уявляю, як би я виживала якби не мій підробіток. Свого часу я працювала вчителем, але мені так і не вдалося забезпечити собі нормальну
Я розлучилася зі своїм першим чоловіком 4 роки тому. Залишилась я сама з нашими трьома дітками. Старшому синові на той момент було 7 років, середньому — 4 роки,
Ми з чоловіком догледіли його одиноку тітоньку і отримали у спадок її квартиру трикімнатну. З самого початку ми говорили відкрито, що вона дістанеться синові, ми там і ремонт
Дев’ятий місяць я ледь по хаті ходжу, але таки викликала таксі і поїхала за давно знайомою адресою. Зупинялась на кожній сходині, але таки піднялась на п’ятий поверх. Навіть
Страшно подумати, що може витерпіти материнська любов. У нашому відділенні лежить старенька жінка, їй вже під вісімдесят, але вона все одно хоче діждатися того дня, коли донька прийде
Коли я побралася з чоловіком, то була дуже задоволена тим, що свекруха нас не чіпає. Її прямо зовсім наша сім’я не цікавить, нічого не хоче від нас, не
.Ми з чоловіком все життя старалися аби все було, як у людей, ні більше, ні менше – такі тоді були часи. Були у нас і гроші в банку
Просто подивитися. Людино, ти лампочки не бачила? І отак «подивитися» і вже в середині лишаються. Але черга з пенсіонерів, то вам залізобетон помножений на залізобетон! Тут просто так
І я зараз не перебільшую. Як колишній педагог можу сміливо стверджувати: діти, яким довелося залишитись на другий рік, почуваються гіршими від інших. У таких діток розвивається невпевненість у
З першим чоловіком у нас не зрослося. А все тому, що він не хотів працювати. Постійно ходив до друга, грали там у ігри. А мені казав, що йде