Головна

Історії з життя

— Мамо, тато купив собі новий телефон, — прошепотіла якось Вікторія, коли ми розмовляли самі. — Дорогий такий. А мені сказав, що на кросівки грошей немає, бо ти мало прислала.
Історії з життя 0
Я дивилася у вікно автобуса «Київ — Прага» і відчувала лише глуху втому. Позаду залишилася двокімнатна хрущовка в панельці на околиці, де на кухні вічно пахло сирістю і
Та нічого, — відмахнулася вона. — Зараз дощ, ціни підскочили. Почекаю трохи, поки спаде. Ми ж не поспішаємо, правда?
Історії з життя 0
— Може, ти вже поїдеш додому, Наталю? Я вимовила це ледь чутно, дивлячись не на неї, а на відблиск вуличного ліхтаря в склі вікна. Годинник на стіні показував
Ось. Дивись і вчись. Це «Світанок над Фудзі». Збирають тільки вручну, у перші п’ятнадцять хвилин після сходу сонця, у конкретний день року. Дівчата до 18 років, босі, в білих кімоно. Один раз на рік
Історії з життя 0
— Оксана, це що, чай з-під крана після миття посуду? — Ти серйозно? — Олена скривила губи в такій брезливій гримасі, ніби я щойно поставила перед нею не
Часто задумуюся над питанням: чи я пізнала себе до кінця, бо не раз допускала вчинки, які від себе не чекала, про що потім жаліла і перепрошувала. Наприклад, історія про однокурсницю Галю, яка заслуговує, щоб про неї розповісти окремо. Але я в кількох реченнях спробую передати, що мені не дає спокою, бентежить сумління, бо я виявила іншим довірену мені таємницю і зрадила своїм принципам не розголошувати чужих секретів.
Історії з життя 0
Комусь із давньогрецьких мудреців приписують вислів «Пізнай себе, і ти пізнаєш світ», сказані ще до нашої ери. Чи то слова Сократа, чи Філона, точно невідомо, але вони навіть
— Я старався, вибирав, а вона навіть «дякую» не сказала нормально. Виховувати треба дитину, Надю. Повага до подарунків — це основа.
Історії з життя 0
Надя стояла біля вікна й спостерігала, як важкі краплі дощу б’ють по підвіконню. На кухні закипав чайник, видаючи монотонний свист. У дитячій кімнаті було тихо — мала Поліна
А чому твоя мама може місяцями лежати в нашій залі, а мої батьки, які віддали нам усі свої заощадження на твою мрію, мають ночувати в чужому номері?
Історії з життя 0
Ось діалог, який став для мене найприкрішим моментом у житті. Він стався одного березневого вечора, коли я вже не могла стримувати все, що накопичилося всередині. — Тобто ти
Тобто ти вже все вирішив, — констатувала я металевим голосом. — Уже, напевно, й оголосив усім родичам, що питання закрите. Моя думка тебе взагалі не цікавить?
Історії з життя 0
— Ти справді хочеш, щоб я продала свою окрему квартиру, яку отримала ще до нашого весілля, лише тому, що твоєму братові незручно пересуватися містом пішки чи громадським транспортом?
Туреччина. П’ять зірок. Все включено. Гості: Андрій, Ольга, двоє дітей. Оплата пройшла. Приємного відпочинку. То це твоя «криза», Андрію? Це твої «порожні кишені»?
Історії з життя 0
— Андрію, ти знову купив собі той дорогий кавовий апарат для офісу? Я ж просила тебе думати про наші спільні витрати, а не хапати все, що блищить на
Якщо ти його справді любиш, подумай про його майбутнє. Одне слово пані Ірини — і Андрій отримає посаду завідувача лабораторії. Але якщо вона побачить, що в нього дружина… ну, не зовсім нашого рівня… Ти розумієш. Будь розумницею. Неси каву й не висовуйся.
Історії з життя 0
— Ольго, послухай мене уважно, — Валентина Петрівна говорила тихо, але кожне слово падало, наче камінь у тиху воду. — Ти, звичайно, старалася, я бачу. Стіл гарний, все
— Пані, може, допоможете чимось на їжу? — прохрипів він голосом, що здавався втомленим і надірваним.
Історії з життя 0
Того весняного дня Київ купався в сонячному світлі. Після візиту до улюбленого салону на вулиці Сагайдачного я почувалася чудово: новий манікюр, легка зачіска, настрій піднятий. Я йшла до

You cannot copy content of this page