Історії з життя
Андрій народився і виріс у невеликому райцентрі. Після школи поїхав до міста, вступив до політехнічного, а згодом знайшов роботу в конструкторському бюро. Там ми і зустрілися. Наше життя
Перша зустріч Любові Петрівни та Катерини відбулася задовго до того, як Костя привів дівчину додому. Це сталося в невеликому відділі господарчих товарів, де Катя працювала вже другий рік.
На столі парувала запечена риба, у вітальні тихо працював телевізор — звичайна атмосфера вівторка. Чоловік якось занадто зосереджено порався у тарілці, а потім, не піднімаючи очей, сказав: —
Телефон завібрував на стільниці, коли я саме наливала заварку в чайник. Номер був незнайомий. Я натиснула «прийняти», очікуючи чергову пропозицію послуг чи доставку. — Слухаю. — Алло, це
Мене звати Олена, і коли я озираюся на своє життя, то розумію, що воно завжди було трохи не таким, як у більшості. Я – пізня дитина, народилася, коли
– Ти хочеш сказати, що це якась маячня? Просто повний абсурд! – Оксана кинула на стіл великий пакет, перев’язаний мотузкою, і з нього глухо гупнуло щось важке. Я
Це був наш день, наше срібне весілля, але я чомусь весь ранок не могла відірвати погляду від цих троянд. Величезний оберемок, важкий, ароматний. Дмитро приніс їх ще вдосвіта,
Я сиділа на кухні, дивлячись на порожню чашку. Минуло вже більше року, як Максима не стало, але я все ще автоматично ставлю на стіл два прибори. П’ятдесят п’ять
Ми з Катею дружили так довго, що я вже й не пам’ятаю, коли ми познайомилися. Мабуть, ще в пісочниці. Потім була школа, університет. Я завжди вважалася в нашій
Я складала сорочки у валізу, намагаючись робити це рівно, як він звик. Поруч лежали його джинси, кілька светрів та коробка з електричною бритвою. Андрій стояв у дверях спальні,