fbpx
Без категорії
«Час іде» – підліток з Сум нагадує європейцям, що втрачає Україна кожного дня

Про повномасштабне вторгнення Нікіта з Сумщини дізнався, коли мама розбудила його рано-вранці і почала збирати валізи.

— У той день ми нікуди не поїхали. Просто були вдома, читали новини. Я вийшов на вулицю й знімав небо. Небо було чисте, — згадує хлопець. Проте вже наступного дня в небі з’явилися літаки й родина переїхала до приватного будинку бабусі.

— У нас не було підвалу, але був льох. Туди ми всі й спускалися, коли була повітряна тривога. Одного разу ми були в льосі, а мій дядько побіг за чимось нагору. Раптом ми відчули сильний поштовх, аж банки задзвеніли. Виявилося, що це ракета впала за пару десятків кілометрів від нас.

Але цікаво, що дядько, який був у будинку нічого, не почув. Зате почули ми, під землею, — розповідає Нікіта.
Проживши два тижні таким чином, батьки вирішили перевезти дітей в безпечне місце. Спочатку виїхали до Черкас, далі до Львова і так хлопець опинився в Гамбурзі.

Німецька сім’я приютила родину на цокольному поверсі свого дому. Хлопець ходив на всі мітинги на підтримку України, що були в місті, але йому здавалося, що цього замало.

І він вирішив, що треба по-іншому доносити інформацію, тому 6 травня з однодумцями організував акцію «Час іде».

— Я зробив плакат з інформацією та знайшов аудіосупровід, де діти кажуть англійською, яка кількість дітей була вбита з початку збройної агресії РФ в Україні, і цокання годинника на фоні. Бо з кожною хвилиною кількість жертв зростає. Тому й така назва «Час іде», — пояснює хлопець.

Далі вирішили не просто заохотити німців брати участь в акціях, а збирати кошти на допомогу українцям.

– Ми порадилися з іншими учасниками й вирішили, що ці гроші ми відправимо військовим у Мар’їнку, — згадує Нікіта.

Діти проведи вже 17 акцій і зібрали майже €5000, але найскладніше для них-вибрати, кому допомогти.
Нікіта також організував акцію на підтримку захисників Маріуполя та перформанс Україна.

— Сюжет такий: учасники тримають в руках плакати з гарними краєвидами наших міст — Києва, Одеси, Харкова, Чернігова, Миколаєва. Посередині стоїть дівчина в закривавленій білій сукні й віночку. Це Україна. Грає приємна музика. Через кілька хвилин починають вити сирени. Учасники опускаються на землю і перевертають плакати. Там ті самі міста, але зруйновані російськими бомбами, — розповідає ідею Нікіта.

— Мені здається, що цей контраст між тим, що було і тим що стало, вражає німців. Не може не вражати. Наші міста, такі гарні й затишні, зараз перетворились на згарища. Нормальну людину це має жахати, — говорить хлопець.

— Ми не намагаємось нікого переконати. Якщо це люди, мозок яких забитий пропагандою, наші перформанси їх навряд переконають. Наша цільова аудиторія — ті, що розуміють проблему, але не хочуть дивитися їй в очі, — пояснює він.

Нікіта каже, що росіяни інколи підходять і намагаються присоромити учасників, а інший намагався вкрасти скриньку з пожертвами. А якось один німець підійшов і показував на герб України й казав Nаzi. Але хлопець намагається не йти на конфлікт.

Тим більше, що більшість все ж реагує позитивно, жертвують гроші та кажуть “Слава Україні!”, пишуть Вікна.

Фото: vikna.tv.

07/11/2022

You cannot copy content of this page