fbpx
Історії з життя
Через деякий час помітила тітка Галина, що Галочка трохи набрала вагу і все зрозуміла. Пішла до тракториста. А той їй в лице, одружений, мовляв, я, от і всі справи

Тітка Галина, жила одна. Скільки її пам’ятаю, ніколи у неї не було ні чоловіка, ні дітей. І навіть далеких родичів у неї не було. Жила собі жінка одна однісінька у всьому білому світі. Була вона тиха і непомітна. Нікому нічого поганого не робила, і до неї люди ставилися по-доброму.

Одного разу в селі з’явилася нова лікарка. Молоденька, мабуть тільки закінчила навчання. Поселили її в будиночок при амбулаторії. А там умов ніяких. На дворі зима. Піч димить, а дівчисько ще й з міста, коли тут не кожна сільська з такою розвалюхою впорається. Ось і застудилася в холодній хаті.

Тітка Галина випадково зайшла тиск поміряти. Так, лише пігулку попросити. Дивиться, а дівчині самій допомога потрібна. Сидить закутана в теплу хустку, що їй від попередниці в спадок дісталася.

Тітка Галина, недовго думаючи схопила дівчину і до себе в хату повела. Розтерла її козячим жиром, напоїла чаєм з лісових ягід, і поклала на диван. Заснула дівчина, і проспала добу. Всі недомагання уві сні минули.

Прокинулась, озирається. В хаті нікого. Раптом двері в сінях рипнули і в кімнату ввірвалася тітка Галина в кожусі і в валянках. Вона ходила поратися по господарству.

Побачила що дівчина вже на ногах, зраділа.

— Ну що давай знайомитись. Мене Галина звуть. А тебе, як мамка назвала.

— Я з дитбудинку. Відповіла дівчина А звати мене Галя.

— Ну ось бачиш ми з тобою тезки. Якщо не заперечуєш, залишайся у мене до весни. Бо то і замерзнути недовго без грубки. Я живу одна, а так все ж веселіше буде.

— Не заперечую, якщо я вам звичайно ж не буду заважати.

— Та яке там заважати, я геть одна в он яких хоромах, хоч вовком вий.

Так і зажили з тієї пори Галина і Галочка разом. Весна прийшла, А Галина навіть не натякає дівчині, щоб та назад переселялася, а та і рада сама не хоче йти. Прожили так разом не одну весну. І все б нічого, але тут сталася одна подія.

На Галочку почав задивлятися молодий тракторист. Дівчина відповіла йому взаємністю. Але тракторист виявився не доброю людиною. Погуляв і покинув. Через деякий час помітила тітка Галина, що Галочка трохи набрала вагу і все зрозуміла. Пішла до тракториста. А той їй в лице, одружений, мовляв, я, от і всі справи.

Повернулася назад, Галочці нічого не каже. І та мовчить, тільки ночами в подушку плаче. Навесні народила Галочка сина. Назад в село не повернулася. Соромно їй стало. Влаштувалася працювати в місті. А сина в залишила. Як дізналася про це тітка Галина, терміново в місто зібралася. Знайшла Галочку і все, що думала прямо їй у очі сказала.

— Як ти могла дитинку, ні в чому не винну покинути. Тобі легко жилося в дитячому будинку. Ану швиденько піднімайся, пішли виправляти твої помилки.

Добре що пройшло зовсім небагато часу. І сина, майже без проблем повернули молодій матері. Поїхали вони назад в село. А Галочка потім заміж вийшла. Хлопець хороший їй зустрівся. І сина, як рідного виховував.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page