fbpx

Через оці усі святки з чоловіком уже й не розмовляємо. Справа в тому, що в нас двоє дітей – донька 12 років і син п’ять. І обоє вони свято вірять у існування зубної феї, святого Миколая і Різдвяного янгола, які їм носять подарунки на свята. Проте мій чоловік проти цього, він заявив, що вже час сказати дітям правду

Через оці усі святки з чоловіком уже й не розмовляємо. Справа в тому, що в нас двоє дітей – донька 12 років і син п’ять. І обоє вони свято вірять у існування зубної феї, святого Миколая і Різдвяного янгола, які їм носять подарунки на свята. Проте мій чоловік проти цього, він заявив, що вже час сказати дітям правду.

Моя донька хоч і має дванадцять років і метр п’ятдесят зросту проте ще дитина дитиною. З захватом шиє лялькам платтячка і бавиться з меншим братиком. Її однокласниці уже в дзеркало на себе пильніше придивляються, а моя ліпить із полімерної глини звіряток та машинки на потіху братику.

Я й сама така була, тому дитину свою не швидю. Усьому свій час і місце. А дитинство найщасливіша пора – яке я маю право у неї його забирати?

Донька моя з сином із захватом пишуть листи до Миколая і Янгола різдвяного. Списки там мамо рідна. але сам процес став традицією доброю. Листи вони прикрашають малюнками і все це ми несемо на пошту відправити адресатам.

Ну хіба не краса? У нашому світі от таки чиста тиха гавань добра, світла і чистої дитячої віри в чудеса. Можете сміятись, але я відчуваю, як їхня віра допомагає мені і не раз. от цього місяця зарплатню затримали, подарунки купити не встигала, аж тут кума телефонує з-за кордону. Вирішила вона про хрещену свою згадати і сто євро вислала. Хіба не диво? Людина як виїхала туди. так про нас і забула, а тут прямо згадала і гроші передала. І так щороку. Під подушками і під ялинками у наших діток саме те, що вони просили в тих листах, скільки б воно не коштувало.

А цьогоріч мій чоловік забунтував. Він врапт вирішив, що дітям потрібно правду казати і досить уже аби вони вірили в якісь там “казочки”. Добре, що я почула як він розмову з малими почав. Перепинила його і на кухню вийти зі мною попросила.

Ох і буря у нас там була. Я сама такого не очікувала. Тепер свята на носі, а ми з ним і не балакаємо.

От скажіть, хіба це погано що діти вірять у диво? Я й сама з радістю під подушку заглядаю зранку і під ялинку на Різдво.

Невже у нашому житті не лишилось місця казці і чуду?

А ваші діти чекають Миколая, кладуть свої молочні зубки під подушку, заглядають під ялинку? Чи це тільки я така одна наївна залишилась?

24,12,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page