Мені 56 років. Нещодавно я вийшла заміж за свого однолітка, думала, ми разом відпочиватимемо і подорожуватимемо. Я вже навіть переглянула кілька країн, які хотіла б відвідати. Але всі плани коту під хвіст.
Після весілля я переїхала жити до чоловіка. Щоб моя квартира не стояла пусткою, я заселила туди квартирантів. Чоловік мені ніяк не допомагав – всі домашні обов’язки були на мені. Часом мені здавалося, що я не кохана жінка, а служниця.
Він вимагав ідеальну чистоту та різноманітну їжу щодня. Він часто критикував мої страви і писав список, що приготувати йому на сніданок, обід, вечерю. Моє заміжжя мене більше напружувало, ніж тішило. Але я себе заспокоювала і казала собі, що то я з незвички так реагую. З часом думала, зможу до всього звикнути. Ага!
Остаточно я вирішила поставити крапку у наших стосунках, після того, як до нас на гостину приїхав онук чоловіка.
Він приводив п’ятирічну дитину у дім, а сам займався своїми справами. Мені доводилося розважати хлопчика, годувати його, гуляти, грати з ним, займатися. Коли ж я прилягла на диван поруч з чоловіком, аби відпочити, той аж підскочив:
— Чого ти посеред дня лежиш? У нас гість у домі. Не гоже господині боки відлежувати. Моя мама так ніколи не робила.
Ну і все, власне. Я піднялась і зібравши речі вийшла геть витерши ноги на порозі. Було стійке враження, ніби я у щось вляпалась і потрібно було змити і витерти ту жижу з себе.
Дорогі панянки. Не повторюйте моєї помилки. 56 – прекрасний вік і не потрібно його псувати ніяким “заміж”. Я спробувала, хоч подруги мене і відраджували. Тепер і я всім говоритиму, що то лиш у кіно можлива любов у такому віці. По факту ж у квартирі двоє дорослих людей у яких свій уклад і бачення світу.
Головна картинка – pexels.
