fbpx

Чого тим чоловікам треба? Я не розумію. Я доньку виховувала так аби вона вийшла заміж та змогла біля чоловіка добре заходити, щоб шлюб був довгим та міцним як мій та моєї матері. Це ж нічого складного – якщо холодильник повний і шлунок в чоловіка ситий, то ніяких негараздів в родині нема

– Донечко, має бути зварено і напечено, коли на кухні смачно пахне, то такій жінці чоловік кривого слова сказати не має права.

І моя донечка, я вам скажу, всьому в мене вчилася. Вона у мене з другого класу могла собі зробити їсти, а коли вона робить бутерброди – то мистецтво! Вона то все так дрібнесенько поріже, акуратно помастить, присипле, приперчить – вже від одного вигляду слинка тече.

А які кекси вона пекла вже в дванадцять років! Посипле узори і не просто посипле, а пінцетом повикладає, щоб все було не лише смачно, але й гарно!

Інші діти в її віці й до плити не підійдуть, а вона й про режим випікання знає, і як перевіряти…

А коли стала старша, то звичайно, що вибрала собі фах – кулінарія.

І я тішилася за дитину, бо з такою професією завжди є робота, адже людина завжди хоче їсти та пити.

Пішла моя Іванка працювати і її цінують на роботі, звичайно, що не в ресторані, а поки в садочку, але ж дуже хороше місце – біля дому близенько. А вразі чого, то й дитинку буде туди водити, а сама на роботу – красота!

Але нема у неї жениха і нема, ми вже й переживати стали, бо ж роки летять, а вона за роботою нічого не бачить.

Аж приводить нарешті знайомитися Віктора, такий, знаєте, щуплий, якийсь програміст… Але таке – головне аби був до життя.

Аж тут і основна заковика! Не до життя.

Одружилися вони, все як має бути, живуть на орендованій квартирі та мають плани на власну.

Моя дитина рахуйте і на роботі звари перше, друге і компот, то ще й вдома треба виварювати, бо, яка дивина, – він не їсть таке! Діти їдять, всі на роботі їдять, а він їсти не буде.

– Я не буду доїдати за кимось, – каже доньці.

– Це ж я відклала спеціально для тебе!, – каже вона.

– Ні, не буду.

Приходиться їй ще крутитися і вдома на кухні, а то, знаєте самі, вже геть вимотує людину. І поки вона вдома все свіженьке приготує, а він перед тим комп’ютером висидиться, то давай їй знову крутити голови:

– Чому ми нікуди не ходимо? Я не бачу тебе вдома, а як не з кухні щось бурчиш, то з ванної, а щоб ми пішли погуляли – то в мене жінки нема.

– Я ж тобі їсти готую, – каже Іванка, – То або я їсти не готую і ми їмо в місті, або ти їж те, що я приношу і ми йдемо в кіно.

– Що ти вічно проблему робиш з того готування? Що то не можна виділити пів години на це, а потім собі йти за своїми справами?

Отак вона крутилася і крутилася, а потім сказала, що так більше не може. Якщо тебе завжди не цінують, що ти гарна господиня, то що ви хочете? Аби як на телефоні кнопку натиснув і вже є? хай буде, таке зараз може бути, але за ту кнопку теж треба платити. А як ви хочете житло купити, то вже будьте добрі якось економте.

Але що то комусь поясниш, як він каже, що вона нудна і він не з такою дівчиною одружувався. Ну, чекайте, то вона біля тебе такою стала, а то ви хочете самі ніц не старатися, а інший має навколо вас танцювати та посміхатися.

Я Іванці сказала, що ще собі таке щастя, як він знайде, тому хай не переживає.

Фото Ярослава Романюка

You cannot copy content of this page