Бо я посміла таке при його друзях сказати. А я не знала, як мені реагувати, бо попри весь його запал, він не знав.
Де стоять його речі.
– Володю, ти за тридцять років не знаєш, де твої футболки, а де шкарпетки?
– Ти їх завжди переставляєш!
– Я їх двічі в рік переставляю, коли осінь і зима, але ж інше все під рукою! І ти ще мені скажеш, що я при твоїх друзях неправду сказала?
– Ти мене таким зробила! А я ще чоловік у розквіті сил, – далі за своє чоловік і з порожніми руками вискочив на вулицю.
Я ж хвилююся, бо навіть гаманець забув і як має щось в кишенях, то доїде до матері чи куди там він зібрався.
Я важко зітхнула, я ж пожартувала, хоч і кажуть, що в кожному жарті є тільки доля жарту.
А починалося все дуже навіть добре: ми зібралися з друзями на природу, бо скільки сидіти в хаті? І ось ми вже веселимося, шашлик смажиться, анекдоти розказуємо один одному, а мій Володя розхристаний біля шашликів стоїть.
– Володю, застібнися, бо мені потім знову ночі не спати під твоє кахикання?, – кажу йому і це всі почули.
І замість того аби прикритися, він і почав мені казати, що це я його за пенсіонера взяла, як на нбого ще молоді жінки заглядають.
А я давай реготати:
– Ти тій молодиці покажи той пакет пігулок, які приймаєш і треба слідкувати що від чого, а тоді й питай чи буде з таким жити.
Він насупився, а я й далі почала розповідати, як то з ним живеться, звичайно, що я жартувала.
– Не з того боку підійдеш чи чай загарячий, чи пульт переставила, то вже в хаті буде бурчати доки не засне. А попробуй попросити його щось зробити по дому, та де. Кран капає вже пів року на кухні, а йому все одно, бо він того не чує. Попросиш щось купити – принесе не те чи забуде. Про дні народження взагалі мовчу, там табула раса. Єдине, що до лотка привчений.
А він й не дочекався закінчення зустрічі, ключі в руки і поїхав. Я думала, що він вернеться по мене, але де. Мене друзі підвезли, а він он вже бігає по хаті та йде від мене. Це ж смішно, бо куди він дінеться, хіба до матері піде, але та вже не має того запалу за ним доглядати, як колись.
Я нічого не придумала і на правду не ображаються, а він міг і по-іншому відреагувати, щоб все не доводити до такого абсурду. Адже я права в цьому випадку, правда ж?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота