fbpx

Чоловік і друзі не раз говорили мені, що я не права, але я не можу пройти повз нужденних. А нещодавно я біля одного з супермаркетів дідуся зустріла, він просив про допомогу, плакав навіть

З дитинства я бачила перед собою приклад бабусі і мами. Мене вчили, що треба допомагати нужденним, вони завше носили з собою хліб і кефір, і віддавали тим, хто просив на хліб. От і я й не можу пройти повз жодного жебрака, якщо не маю хліба, то я кидаю кілька гривень.

Знаю, скажете, що це не розумно і більшість з цих людей могли б самі собі на життя заробити, але не все ж таки ніколи не дізнаюся, що в них такого трапилося в житті, що вони стоять з простягнутою рукою.

Але нещодавно зі мною стався випадок, який повністю чи не вперше змусив засумніватись у тому, що допомагати таки варто.

Я живу у столиці і працюю далеко від дому. Раніше їздила тролейбусом і на метро, а нині частину шляху долаю пішки. Втім, жителі Києва мене зрозуміють. Минулого тижня повертаючись з роботи я зайшла до супермаркету. Я була щиро здивована побачити біля вхідних дверей дідуся з простягненою рукою. Він був одягнений у чистий і гарний одяг, я б не сказала, що обличчя його було змарнілим, проте він чомусь стояв тут . Він мовив тихо:

— Доченько, прошу, допоможи мені, я гроші і телефон загубив, а додому доїхати потрібно. Дочка вже там посивіла, поки мене вже пів дня вдома немає, а в селище їхати ще годину! Дай хоч кілька гривень, щоби було додому як доїхати!

Звісно, як не допомогти людині. у гаманці було 100 гривень, їх я дідусю і віддала.

Він глянув на мене радісними очима і обійняв мене на знак подяки. Він пішов у сторону зупинки а я увійшла у супермаркет.

Я провела в магазині багато часу, адже нікуди не поспішала і чоловік обіцяв їдучи з роботи мене забрати на авто. Коли я все ж підійшла до кас, то переді мною стояв отой дідусь з пляшкою в руках.

Я спитала про нього у касирки, а та й розповіла, що він живе десь поблизу і щодня має має на пляшку і на те, щоб гарно закусити, тільки не зрозуміло, де він на це добро гроші бере.

Мені стало і смішно і гірко. Чоловік не раз мене попереджав, як і друзі, але вперше я побачила на власні очі куди пішли зароблені мною гроші.

Тепер у мене в сумці тільки булки і молоко. Таки були праві мама з бабусею.

18,11,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page