fbpx

Чоловік категоричний, а я щиро не розумію, чому? Ну живуть же так люди, невже нам зась? Невже усе аж настільки серйозно і не можна ставитись до цього питання простіше

Мені 25 років і я вже хочу дитину. Але як тільки я починаю розмову про це, чоловік відповідає, що нам ще рано. Він вважає, що спочатку потрібно накопичити на перший внесок на іпотеку, а вже потім думати про дітей. Так, власне житло – це важливо. Але я ж не молодію. Та й вік у мене вже такий, що пора б і мати дитину. Звичайно дитина – це великі витрати і на житло збирати доведеться довше. Але якщо потім я зовсім не зможу мати малюка, навіщо мені це житло? Та й живуть же якось люди і з кількома дітьми, не маючи власного будинку. Збирають потихеньку, діточок ростять.

Я про це і чоловікові говорила, але він мене ніби не чує. Він вважає, що ми ще не готові і не хоче це обговорювати. Ніколи не думала, що він в цьому питанні буде настільки категоричний. Адже ми часто раніше мріяли, як будемо ростити діточок, якими вони будуть. І чоловік завжди говорив про це із захопленням. Було видно, що він хоче дітей. Але в один момент все змінилося. Він зациклився на грошах, а все інше відійшло на задній план.

Я так заздрю ​​подругам, у яких вже є діти. Видно, що вони щасливі. І останнім часом я почала замислюватися над тим, щоб трохи напоумити чоловіка. Хочу сказати, що у мене дитина в планах до 26 років і якщо не він буде татком, то є претенденти і активніші від нього. Мама відмовляє, каже, що краще узагалі просто розлучитись. Най накопичує собі на квартиру, а я молода і гарна, тому кандидати на мою руку знайдуться завжди.

Свекруха ж навпаки – підтримує чоловіка. Вона мені прямо каже, що я не дитину хочу, а нічого не роблячи на шиї у чоловіка з дитиною отримати і квартиру і утримання.

заплуталась геть. Що ж робити, як не залишитись одинокою і старою бездітною панянкою.

Ростислава П.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page