fbpx
Історії з життя
– Чоловік мною пишається. Усім розповідає, яка я у нього молодець! Я ж коли сина виношувала у декрет не йшла. Мене прямо з робочого місця швидка і забрала. А на роботу я вийшла знову уже через п’ять місяців. Мені було дуже не просто, я ледь пересувалась, але ні копієчки не втратила. Гроші як заробляла, так і заробляю

– Роботи у нас зараз стільки, що хоч відбавляй! – розповідала дівчина подрузі, сидячи з нею за столиком в кафе. – Засиджуємося кожен день допізна, ледве даємо собі раду. У мене ще й напарниця при надії. Тільки перші місяці, але їй уже не добре! Ледве ходить. Я не пам’ятаю, щоб у мене таке було. Завжди думала, що вони часто прикрашають своє положення. Але тепер бачу, що це дійсно не так! Дівчина змінилася на обличчі, вся схудла, тобто нічого не може взагалі, не добре постійно від усього. Працює ледве-ледве, звичайно, сил зовсім немає.

– Ну нехай на відпочинок йде, якщо їй так важко!

– Ти що! Якщо вона піде, я тоді взагалі додому не потраплю. Замінити її нікому. Та й невигідно виходить. Я нещодавно брала на два тижні – отримала мізерну зарплатню. А їй хоч щось перед появою малюка заробити треба.

– Що, дівчина одна без чоловіка?

– Чому одна? У неї нормальна повна сім’я, хороший чоловік. Старший син є, в цьому році в перший клас піде. Захотіли ще раз батьками стати.

– Хороший чоловік, кажеш? От цікаво, який це хороший чоловік у такому положенні дозволить жінці на роботу ходити? Та вже ж хороший, просто зразковий!

– А ти вважаєш, хороший чоловік повинен запропонувати їй звільнитися з роботи, чи що?

– Ну, якщо вона не може працювати фізично та їй не добре! Так, вважаю, що він зобов’язаний хоча б запропонувати дружині в такій ситуації залишити роботу і нормально виношувати дитину. Читати, гуляти, висипатися і піклуватися про своє здоров’я. У мене хоч і був подібний стан, але не настільки. І мені чоловік кілька разів пропонував звільнитися і сидіти вдома, мовляв, що здоров’я дорожче! Хоча я і не звільнилася, допрацювала до декрету, але це вже інша історія.

– Не знаю, мені здається, це недоречно – звільнятися за кілька місяців до декрету! Втратити виплати та гарантоване робоче місце в майбутньому! Я гадаю, що не варто цього робити. Навіть, якщо не просто, можна трохи потерпіти. Особисто я працювала до появи малюка! І на роботу потім вийшла уже через п’ять місяців. І чоловік, до речі, цим пишається! Всім розповідає, що мою дружину, прямо з офісу привезли, коли син на світ просився!

Дівчата закінчили обід, розрахувалися і вийшли з кафе.

– Ох і чоловіки пішли! – зітхнула моя супутниця, яка чула цю розмову. – Пишається він дружиною –  яку з роботи на дев’ятому місяці відвезли! Мовчав би вже! Дружина ледве пересувається. І все для чого? Щоб заробити зайву копійку! Знайшов, чим хвалитися! Пишається він! Але дівчата й самі винні, витримують таке ставлення! Ну, ось так і виходить. Будуть ледве ходити на очі не бачити, заради того щоб чоловіки ними пишалися! Я запахів не могла узагалі ніяких. Мій день починався і закінчувався у вбиральні. Я сама сказала чоловіку, що не збираюсь працювати у такому стані і він мене прекрасно зрозумів.

А в мене інша і зовсім не приємна ситуація. Моя свекруха заявила, що виношувати дитину це не недуга, а мій стан це лиш фантазії. Чоловік несподівано підтримав у цьому маму. Я ледь пересувалась і лиш тоді, коли втратила свідомість у метро, зрозуміла, що такого ставлення до себе терпіти не збираюсь. Довелось іти від чоловіка і жити з батьками до появи дитини. Хоча як жити. Я на збереженні увесь час була.

От мені цікаво, а чи самі чоловіки які не вважають виношування дитини чимось особливим хоч раз відчували, те що відчуває жінка у перші три місяці. Я не кажу про всіх, дехто до останнього може танцювати і їсти що заманеться. Я про тих, кому дійсно не добре. Чи пробував хоч один чоловік у такому стані іти на роботу і спробувати продуктивно працювати?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка ілюстративна – pexels.

You cannot copy content of this page