З чоловіком в шлюбі майже 4 роки. Розписалися і оформили іпотеку. До цього 6 років поневірялися по орендованих квартирах. У мене дочка від першого шлюбу.
З самого початку спільного життя планували дитину, і через довгий час диво сталося – я збула при надії! Моя старша дочка не надто здорова. Зараз, коли вона підросла, в школу ходить самостійно, але щоб повністю себе обслужити, треба багато чому навчитися, тому я не працюю.
Чоловік забезпечував, працював – платив за комуналку, кілька кредитів, продукти теж. Я ж зі свого підробітку оплачую іпотеку – сума теж не маленька десь вісім тисяч щомісячно.
І все б нічого, але трохи більше місяця тому мій чоловік чомусь почав казати, що я власне нічого не заробляю і він нас утримує, хоча і не повинен.
Я здивовано поглянула тоді на нього, адже ж знав прекрасно на що йшов. Та й квартиру ми мою продали, аби цю більшу взяти можна було, сам просився жити з нами, хоч я і проти була. А тут таке тобі. Я не можу вийти на роботу і він прекрасно розуміє чому, але ось вже місяць періодично піднімає цю тему. Чомусь він впевнений, що я можу працювати, але не хочу чомусь. Ну да на четвертому місяці я в принципі змогла б десь працювати, але хто буде зі старшою дитиною, ось запитання.
Спокою не маю зовсім. День і ніч про одне і те ж чую. Часто плачу. Вчора чоловік узагалі заговорив про розлучення і розмін нашого житла, хоче або однокімнатну отримати, або досить таки велику суму грошей. Ось і все тобі подружнє життя.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
Популярні статті
- Для тих, хто буде хіхікати над цією історією, я хочу наголосити, що мені вже сорок два роки! І всяке на думку спадає, і на всякі думаєш іти компроміси аби в твоєму житті таки відбулося сімейне!
- Вона пройшла гордо піднявши голову повз. Її погляд ковзнув крізь мене, ніби й не знала мене – чужа людина. Мені і досі соромно за свою поведінку, але я спинилась і покликала її. Ну як же ж так?
- Ще на поминках я помітила цікаву поведінку мами і сестри. Дивно, але, вони ніби як сторонились мене, намагались не розмовляти і не підходити до мене. А після всього і геть незрозуміло що почалось
- Моя матір завжди чинила зі мною нечесно, а тепер тим більше, бо, бачте, я маю відмовитися від свого життя та її доглядати
- Спочатку, моя мама просто натякала а я робила вигляд, що нічого не розумію. Ну а нещодавно вона прямо сказала, що вони із татом вирішили, що старіти будуть біля мене і вже готові переїхати. Запитала у мене, коли я зможу придбати їм квитки і забрати до себе. Але я на таке не готова іти і впевнена, що ви мене зрозумієте