Я просила чоловіка поїхати у гості до моїх батьків, якраз у батька День Народження був, є привід, та і не бачилися вже дуже давно. Та тільки чоловік мені відповів, що у нас на такі поїздки немає зайвих грошей. Але іншої відповіді я не чекала. Про наше фінансове становище я була в курсі.
А це нещодавно зателефонувала чоловіку його мама, і сказала, що до них у гості приїде брат чоловіка, і тут мій чоловік усе кидає, позичає гроші і їхатиме до батьків у гості.
Ось це привід! Брат у гості приїде! І все – одразу з грошима негараздів у нас немає, і чоловік навіть відпустку на роботі взяв. Оце диво! А ще дивніше те, що ми з ним з одного села. І якщо позавчора їхати ми не могли, то сьогодні ми їдемо вперед і з піснею.
Старший брат чоловіка постійно у гості до родичів навідується. Він працює в іншому місті, але про сім’ю не забуває. Тому сказати, що мій чоловік його давно не бачив – буде неправильно.
У нас у сім’ї зараз деяке напруження з грошима: я сиджу в декреті, у нас є маленький син, якому нещодавно лише рік був. Працює тільки чоловік, причому у нас ще кредит на машину є, який нам потрібно оплачувати.
На попередній роботі чоловіку платили добрі гроші, та тільки виплачували зарплату із запізненням, довелося поміняти роботу, тепер платять трохи менше. При цьому ми стали дуже економити, щоб грошей вистачало на все потрібне. Про жодні подорожі і мови не може йти. Хоч улітку нам і хочеться кудись податись.
Навіть до родичів поїхати фінансової спроможності не було. Адже дорога, потім подарунки, то ще й жити у батьків потрібно на якісь гроші. При цьому тато з мамою мені кажуть, що нічого не потрібно, але це неправильно жити за їх рахунок.
А це у мого батька був День Народження і він дуже кликав нас до себе в гості. Батьки вже скучили за дитиною та й казали, що на дорогу нам гроші скинуть. Чоловік відмовився, сказав, що не зможе тоді в очі їм дивитись. Тож вітали ми телефоном.
А це зателефонувала мама чоловіка та розповіла, що приїде брат чоловіка і все. Чоловік став пакувати валізи. А коли я запитала, як і звідки у нього така сума, він відповів, що заради такого приводу може й позичити, нічого такого в цьому немає.
Мені прикро стало до сліз. Я заявила, щоякщо він їде до своїх родичів, то й я поїду до своїх, але вже до нього не повернусь.
Чоловік ще й образився, бачте я стала на заваді його планам і проти того, аби він із сім’єю спілкувався.
Мама просить не загостювати ситуацію і говорить, що то все дрібниці. Однак я дрібниць тут не бачу. Це ж пряма зневага і до мене і до моїх батьків.
Хіба ж ні?
04,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
