Ми з Юрком познайомилися ще в студентські роки і він мене привабив саме тим, що був дуже серйозним хлопцем, не красенем, але приємним.
Коли всі наші друзі-студенти веселилися, то він вже тоді підробляв офіціантом і мав гроші на те, щоб пригостити дівчину кавою.
Він почав зі мною спілкуватися і так вийшло, що через кілька місяців я зрозуміла, що при надії, звичайно, що я цього не планувала і не знала, як на це відреагує Юрко.
Але він, слава Богу, сказав, що одружиться! Це таке було полегшення!
– Звичайно, ми одружимося, – сказав він, – Й мови нема аби ти щось робила.
Спочатку ми жили на орендованій квартирі, я доглядала за сином, а Юра працював і вчився. І знаєте, він був і є з тих чоловіків, що дають жінці перепочити. Він міг прийти з роботи і вставати до дитини, поносити на руках і заспокоїти, зробити суміш.
Для нього не було дивним, коли в вихідні я просто лягала на кілька годин вдень поспати, а він міг і їсти приготувати, і з дитиною погуляти.
Він мав час і з дітьми погратися і поговорити з ними. Потім я вдруге зрозуміла, що при надії і Юра був радий цьому.
Я вже махнула рукою на навчання і так-сяк закінчила інститут і була переконана, що й так не працюватиму за спеціальністю. Юрко нас повністю забезпечував, мав дві роботи, одну по спеціальності і підробіток. Батьки нам допомогли купити квартиру, що його, що мої, доклав інше й він сам.
Жили ми дуже добре і я всім своїм подругам ставила чоловіка в приклад, бо для нього не було складно пральну машину завантажити чи плиту помити.
Коли я таки вийшла на роботу після восьми років вдома, то все одно старалася найперше думати про чоловіка: я лягала поспати на годину, щоб гарно виглядати, а далі готувала вечерю і ми всі зустрічали тата.
Я вважала, що це просто ідеальна картина в родині, коли мама й гарна і діти доглянуті, а чоловік працює.
Але Юрко все більше і більше від мене віддалявся і я не розуміла чому. Міг спати на дивані, коли пізно вертався з роботи.
Я певна, що він був стомленим, бо ми будували дачу і я певна, що він саме працював, а не робив інші дурниці, от я це знала просто на всі сто відсотків.
Звичайно, що діти росли і треба було все більше і більше грошей і на навчання, а далі й на весілля, будинок треба було побудувати.
Юрко все більше брав роботи і клієнтів, він вже мав репутацію, і міг брати високу платню за свої послуги. Але в той же час він просто не мав на мене часу, а, коли я просила, щоб ми разом кудись поїхали і відпочили, то він казав, що не може.
– У мене купа клієнтів і я маю працювати.
Я думала, що коли діти вже одружаться, то у нас знову все буде добре, але ось – він зібрав речі і йде геть!
– Юрку! Скажи мені хто вона!, – я не могла повірити, що він отак без причини йде.
– Ти чудово знаєш, що я нікого не маю, Ірино, я просто тебе більше не люблю.
І пішов! Що за надумана причина? Яка любов? Між нами роки і діти, і статки, а він про якусь любов?
Я не можу знайти причину через яку він так від мене всі ці роки віддалявся, а тим більше, не можу зрозуміти, чому він пішов саме зараз, коли є шанс пожити для себе?
Як ви гадаєте, чому це сталося?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
