Чоловік поставив мене перед дуже непростим вибором. Те, що для мене було благословенням Всевишнього, для нього виявилось справжньою карою. Сказав, що якщо я залишу усе як є, він мені більше не чоловік. Готовий, навіть, залишити мене і всіх наших діточок.
Ніколи не думала, що дійде до ось такого. Слова чоловіка і досі лунають в голові громовицею. Мій емоційний стан неможливо, навіть і описати. З одного боку – неймовірне щастя, а з іншого – розуміння того, що стою я разом із цим щастям на краю прірви.
Я була єдиною донькою в сім’ї. Мама з татом мене дуже любили, буквально увесь світ мені до ніг поклали, але не могли дати мені того, про що я мріяла найбільше – братика, чи сестричку. Коли я просила мені “подарувати”, то відповідали чесно: “Мама після твоєї появи ледь на ноги підвелась. Три роки лежала і те, що вона ходить уже чудо. Ми теж, дуже б хотіли, аби ти мала багато і братів і сестер, але ти будеш у нас одна”.
Змалку я вирішила для себе, що матиму дуже велику родину. Я була одна, сумувала і завжди дивилась з заздрістю на тих своїх друзів, хто має велику галасливу родину. Тож для своїх діток я того ж не бажала.
З Ігорем ми уже десять років, як разом. Він з великої багатодітної родини. Їх десятеро у мами з татом. Ще до одруження ми з ним розмовляли про те, якою буде наша сім’я. Дивно, але Ігор казав, що не бажає своїм дітям такого дитинства, як у нього було. Говорив, що у нього буде двоє діток і не більше. Мовляв, саме так він зможе кожному із них дати усе необхідне і подарувати свій час, увагу і любов.
За роки подружнього життя ми стали батьками трьох прекрасних діточок. У мене найкраща, найгамірливіша, найдружніша родина в усьому білому світі. Дітки з’явились на світ із мінімальною різницею, тому їм весело разом. У них один світ, одні іграшки, одні захоплення. Моя мрія здійснилась. А нещодавно тест знову показав заповітні дві рисочки. Ця новина зробила мене одночасно найщасливішою і найбільш нещасною у всьому світі.
— Досить. – сказав чоловік крижаним, чужим голосом почувши новину, – Я тобі казав – двоє і все, а ти заводиш мову уже про четверте? Не буду навіть слухати тебе, знаю, що ти казатимеш. Тому слухай мене. Я теж жива людина і я голова цієї родини. Маєш обирати кого хочеш залишити і бачити поруч: мене, чи… – він замовк не договоривши. – Я піду – сказав так, що я зрозума, то не жарт, – Обирай!
Тепер я стою на роздоріжжі. Кажуть, що потрібно боятись своїх бажань. Інколи, їхнє здійснення стає справжнім випробуванням. Тепер я зрозуміла сенс цього висловлювання.
Сльози рікою. Я не можу відмовитись ні від першого, ні від другого.
Як же мені бути?
01,11,2022
Головна картинка ілюстративна.
