Моєму єдиному синові Артему 20 років, і нещодавно він почав зустрічатися з дівчиною, яка старша від нього.

Ілоні 27 років. Коли я дізналася, стала відмовляти Артема, але мої прохання не дали результату. Син сказав, що вже дорослий і буде сам вирішувати, з ким йому зустрічатися і з ким одружуватися.

Чоловік зайняв нейтральну позицію, хоча я бачила, що йому це теж не подобається. Може, боїться зіпсувати стосунки з сином або просто чоловіча солідарність, не знаю, але мені дуже боляче. До того ж я дізналася, що Ілона з неповної, якщо не сказати неблагополучної, сім’ї. Батьки розлучилися давно, а її мати любить випити. Можливо, нерегулярно, але все ж… Не про таку невістку і сватів я мріяла. Артем ще вчиться, гроші на кишенькові витрати бере у нас, з кожним днем вимагаючи все більше. Розумію, що витрачає він їх на неї. За що мені така кара?

Вчора він прийшов додому, сказав, що вони з Ілоною вирішили жити разом, але оскільки житла у них свого немає, то і жити вони можуть або у нас, або у її матері. Я не можу навіть уявити собі, щоб ця дівчина жила в нашій родині, але й допустити, що Артем піде з дому, та ще в ту сім’ю — це неприпустимо.

Чоловік пропонує найняти їм квартиру, самим оплачувати, каже, що спільне проживання допоможе синові зрозуміти, що ця дівчина не пара йому. Артем одного разу привів її до нас додому, щоб познайомити. Ну що сказати, мені Ілона не сподобалася, якась замкнута, непривітна, одягнена погано, до того ж ще й працює продавцем у магазині.

Син вчиться в престижному столичному університеті, боюся, що може через неї кинути навчання, аби піти працювати і забезпечувати їх. Я вирішила поговорити з Ілоною відверто, щоб вона знайшла собі іншого хлопця, який буде хоча б її ровесником, але боюся, що вона розповість Артему і тоді він мені не пробачить втручання в його життя.

Мені нема в кого спитати поради, хоча подруг вистачає, але їм тільки дай привід для розмов, тоді про це дізнаються всі. А я все-таки ще сподіваюся, що син зрозуміє і знайде собі дівчину, а не стару дівку. Може, я не маю рації, можете мене судити, але я мати, переживаю за свою дитину і бажаю йому щастя.

Наталя.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.