«Навіть не думай їй свої рецепти передавати, бо я й надалі хоч смачно їсти, а після неї, мов обрізає все везіння» – й далі бубнів чоловік.
Він не перший раз це говорив про мою нову знайому Настю, мовляв, ні огірками похвалилася, то вони всі й покрутилися, більше її до нас не води. Але як не водити, коли в людини в житті проблеми, а я їй не приділю пів годинки часу.
– Пів годинки?, – аж витріщився чоловік, – Та вона цілими вечорами сидить, а ти потім мов той лимон вичавлений, мені бутерброд зробиш і спати, бо кажеш, що сил не маєш навіть посуд помити після ваших гостин.
Я не дивилася на це з такого боку до того моменту, коли Настя побачила мого сина і невістку.
Я людина компанійська і у мене багато подруг. А тут, на дачі, де ми зараз з чоловіком, з’явилася нова сусідка Настя. Ну як з сусідкою не познайомитися? Привіталася і на чай запросила, у мене часто сиділи сусідки, чоловік інколи витягував запаси чи вони приносили і так нам дачний сезон йшов весело.
До того, як я Настю запросила. Якось непомітно й сусідки перестали приходити і замість веселого сміху я чула від Насті опис своїх напастей.
Справа в тому, що вона жила заради сина і, коли він привів невістку до квартири, то між ними почалося таке, що хоч йди з дому.
– Я тоді тут дачу купила, бо мало що може бути, от поки тут і душею відпочину та віддихаюся. Дякую тобі дуже, що ти мене вислуховуєш та підтримуєш, це для мене дуже важливо.
Як після таких слів людині на двері вказувати, як того хоче мій чоловік?
Аж ось приїхав мій син з невісткою і якраз Настя сиділа. Я думала, що вона встане та піде, адже я їй казала, що не бачила сина два тижні, вони їхали відпочивати. Але Настя сиділа, мов вкопана і все випитувала, на якому ж вони курорті були, що від них й сліду сонця нема.
– Видно з погодою не вгадали, треба було наперед прогноз подивитися, – повчала вона, а як почула назву курорту, то додала:
– А, то дешевий курорт, нічого, ще побудете на нормальному, – говорила вона, – Зате бачу, що вас дуже добре годували.
А далі вже й пішла, а чоловік тоді на мене:
– А що це ти язика прикусила? Твоїх дітей на твоїх очах газують, а ти й раденька?
– Та вона нічого такого не сказала, їй просто незвично, що діти можуть приїхати до батьків і їм щось гарне привезти з відпочинку, – почала виправдовувати її я.
– Е, ні, діти, ану нас розсудіть: відколи та жінка тут, то у нас одні негаразди: огірки пов’яли, як вона їх похвалила, мене спина вхопила, коли мене хвалила як господаря, кіт почав линяти, як вона його погладила, ще й яблуня листя скидає, а на дворі лише липень!
– Чоловіче, ти вже взагалі! Що ти таке городиш? Все від погоди залежить.
Але чоловік не вгавав і я вирішила перевести тему на дітей, щоб вони балакали про відпочинок, а сама й думаю – а чи чоловік не правий?
Хай буде, у неї невдячний син і невістка. Але до чого тут мої діти, які, слава Богу, живуть в мирі і злагоді та й нам допомагають? Я не вірю в якісь очі, але вірю, що є люди нетактовні та невиховані. І, виходить, що моя нова знайома – саме така? А я ж не вмію таких людей ставити на місце. бо я переважно спілкуюся з добрими і щирими людьми, то як мені тепер бути? Як мені відвадити від себе цю людину, підкажіть, будь ласка.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
