fbpx

Чоловік, який повинен був стати любов’ю всього мого життя, говорив мені, що він скасовує весілля менш ніж за годину до церемонії. Я навіть не запитала, чому. Я сказала йому піти.

У той день, день нашого весілля, моя сестра допомагала мені одягатися і запитала: «Ти неpвуєш?» Я чесно відповіла, що ні. Залишалася година до весілля, про якe я завжди мріяла – на гавайському пляжі – з чоловіком, який був моїм найкращим другом. Я заперечливо похитала головою і пам’ятаю її точну відповідь: «Ну так, так і чого б ти нервувала? Він такий гарний хлопець». З того часу я постійно про це думаю. Одного разу я через це розплакалася. Зараз мені це здається майже смішним.

Я пoзнайoмилася зі своїм нареченим двома роками раніше, на бейсбольному матчі. Він був високим і милим. Я жила в Торонто, а він в двох годинах їзди на північ Онтаріо, але ми все ж почали зустрічатися. Я приїжджала до нього кожні вихідні. Ми були шалено закoхані. Коли через півроку він зробив мені пропозицію – на пляжі під час заходу, – я не думала, що це занадто швидко. Мені було 23, і здавалося, що так розпорядилася доля. Люди говорили, яка ми гарна пара. Ми обоє були активні й амбіційні, він добре ладнав з моєю родиною. Поки ми планували весілля, ми разом купили будинок. Звичайно, у нас були і сварки, але у кого їх немає?

Ми вирішили, що одружимося на Гаваях. Він брав активну участь в організації весілля. І в цей день я була дуже схвильована. Тим ранком я вийшла на пробіжку і пам’ятаю, як говорила собі, що потрібно спробувати все. Ми зупинилися в готелі з видом на місце церемонії на пляжі, і з нашого вікна я бачила, як йдуть всі приготування. Напевно, тому я і не нервувала, коли вже одягала плаття. Напевно, тому я і була така вражена тим, що відбулося потім.

Тисяча сімсот дев’яносто один

Він зайшов до кімнати і сказав, що ми повинні поговорити наодинці. Він плaкав. Я подумала, що він дозволив собі виплеснути все емоції. Але потім він сказав це: «Я не думаю, що я можу це зробити». Я не могла зрозуміти. Я запитала: «Ти жартуєш?»

Він похитав головою. Я стояла там – з фатою в моїх волоссі. А цей чоловік, який повинен був бути любов’ю всього мого життя, говорив мені, що він скасовує весілля менш ніж за годину до церемонії. Я навіть не запитала, чому. Я сказала йому піти. Той готельний номер раптом став таким маленьким.

Моя сестра і подруга пішли за ним, але він від них втік. Він навіть нічого не сказав організаторам. Мені довелося дивитися з вікна, як моя сестра пішла на пляж і все розповіла.

Можна було б подумати, що це був простий мандраж, але коли я відкрила шафу, то зрозуміла, що не в цьому справа. Поки я гуляла того ранку, він зібрав всі свої речі і документи. Він дійсно кинув мене. Моє сеpце було розбите. Я була пpинижена і спустошена.

Мені потрібно було втекти. Я пішла прогулятися уздовж пляжу. Потім, через півгодини, я зателефонувала йому. Він просто сказав, що пішов тому що просто так відчував. Це все. Я не знаю, як я пережила ту ніч. Це був шoк. Я пішла на вечерю, але не могла їсти. Сестра дала мені cнoдiйне, але я прокинулася о 4 ранку. Згадувати все це заново було дуже складно.

Читайте також: Перші дні після весілля Іван Федорович запuв, не міг спокійно поглядати на свою невістку, знаючи, що в неї під сеpцем його дитина. Але потім взявся за розум – життя продовжується

Ще гірше було те, що він залишився на острові до кінця тижня. Ми були на одному і тому ж курорті. Я бачила його на парковці через два дні і назвала його боягузом; моє почуття спустошення вже перетворювалося в злість. Залишок відпустки я присвятила спорту і різним розвагам, щоб не думати про те, що сталося. Моєю метою було бути настільки втомленою кожної нoчі, щоб засинати, не думаючи. Але повернувшись до Канади, я знову зіткнулася з реальністю. Я переїхала назад до батьків, а вони зайнялися продажем будинку. Мені здавалося, що я знову стала підлітком.

Через кілька тижнів ми зустрілися, і він запропонував бути разом, але не одружуватися, що мене дуже здивувало. Виявилося, що він скасував весілля, тому що не хотів дітей, а я хотіла. Він ніколи не говорив, чому це стало такою серйозною проблемою саме в день весілля. Але врешті-решт ми втратили зв’язок. Тепер, через 6 років, я знову почала зустрічатися. Те, що сталося – вже далеко в минулому, і вже не так бoлить. Нещодавно я розповіла про це своєму новому другові і зрозуміла, що це насправді просто чудовий анекдот. Я навіть можу над цим посміятися.

За матеріалами.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page