fbpx

Чоловік завжди говорить про те, що дотримується такого принципу – бюджет має бути спільний, що в сім’ї немає “моїх” і “твоїх” грошей. А я не звикла, що за мене платять і до дорогих подарунків теж

Мене звати Інна. Я вже розлучена, другий рік у стосунках із чоловіком, він також розлучений.

Плануємо весілля. Хочемо скромно відзначити – батьки, брати, сестри з двох боків, кілька найближчих друзів.

Чоловік завжди говорить про те, що дотримується такого принципу – бюджет має бути спільний, що в сім’ї немає “моїх” і “твоїх” грошей. А я не звикла, що за мене платять і до дорогих подарунків теж.

Для мене звично відповідати лише за себе. При цьому ми обоє не шикуємо. Нині вже живемо разом на орендованій квартирі. Заробляємо приблизно однаково, але скоро в мене підвищення, мене попередили, щоб готувалася до нової посади, а отже буде зарплата більша.

Я щиро радію майбутнім перспективам, тим більше ми плануємо вкластися у новобудову(дольова участь), навіть вже пригледіли варіанти. Але мій майбутній чоловік каже, що нам час подумати про дитину і не варто затягувати, а йти в декрет.

Я його питаю, як ти уявляєш наше життя – жити на одну його зарплату, плюс додасться платіж за квартиру. Він, що так живуть всі. І хіба дуже щасливі ці “всі”?

Я не хочу вибирати, чи купити собі джинси, чи йому кросівки. Я хочу жити нормально, пвиплатити швидше квартиру, заробити на нормальні декретні, щоб не залежати від чоловіка, обставити квартиру, як треба.

Ми маємо деякі заощадження, але вони підуть на перший внесок. Але його бентежить, що мені вже 28, а йому 32. Але я гадаю, що кілька років у нас ще є у запасі. Дорогі панянки, що порадите?

You cannot copy content of this page