Моєму чоловікові просто неможливо вгодити подарунком. Йому все або не подобається, або він потім буде скиглити, що не потрібно було витрачати гроші, їх завжди не вистачає. Я намагалася змінити це цілих десять років, на цей день народження після його чергового запевнення “мені нічого не треба” я нічого і не дарувала. Спектакль був, як мексиканських мелодрамах, мало не до розлучення.
Чоловік людина ощадлива, тому і сам подарунки дарувати не дуже любить, і отримує без ентузіазму. Догодити йому з подарунком це взагалі щось нереальне. Мені за десять років спільного життя вдалося тільки одного разу вгадати – купила йому ту саму вудку, яку він хотів. Ви думаєте, я почула слова подяки або побачила радість на його обличчі? Так звісно! Я отримала захоплюючу лекцію про марнотратство і ще півроку бурачання на тему того, що я розкидаюся грошима. Хоча сімейний бюджет взагалі не відчув, я урізала свої особисті витрати, щоб відкласти на неї.
До слова, вудкою чоловік користується часто і з задоволенням, але регулярно говорить, що воно того не варто. Іноді хочеться взяти і переламати її через коліно, раз вона така вже нікому не потрібна.
Але я знаю, від кого ця мила риса у чоловіка – від його мами. Там теж що не подаруй – все не під масть. То вона таке не носить, то до інтер’єру не підходить, то запах різкий, то грошима вирішили відкупитися, навіть не постаралися. Його матері я, до речі, так жодного разу поки не догодила. Ну або вона дуже ретельно приховує.
Загалом, перед кожним святом у мене справжній квест настрої, тому що потрібно вибрати подарунки двом капризулям. Сама я рада будь-якому подарунку, адже людина постаралася, не забула, це вже приємно. І навіть якщо подарунок не припав до душі, я цього не покажу.
Цього року я вирішила себе поберегти і позбутися від дратівливих факторів. Вибір подарунків чоловікові і його матері якраз одні з таких факторів. Я вирішила, що раз чоловік стільки років каже, що не треба витрачати гроші, я не буду цього робити. На свято буде смачна вечеря і хороша випивка, а подарунка не буде. Яка, думаю, різниця, за що вислуховувати.
У призначений день у нас вдома зібралися гості. Чоловіка вітали, дарували йому подарунки, він їх брав, ввічливо дякував, але захвату на обличчі так і не з’явилося. В принципі, гості не надто здивувалися, всі вони наші близькі друзі і особливість чоловіка знають цілком близько.
Чоловік же все поглядала на мене, тому що ні вранці, ні вдень, ні ось зараз ввечері я йому так нічого і не подарувала. Я ж зберігала мовчання і просто добре проводила час з друзями. Коли всі розійшлися, я почала спокійно збирати посуд, наводити порядок, перекладати їжу і ставити її в холодильник.
Навколо мене не знаходив собі місця чоловік. Я краєм ока бачила, як він демонстративно намагається привернути мою увагу, шумно перебираючи подарунки і коментуючи їх. Я підтримувала розмову, але не дуже старанно. Зрештою чоловік не витримав першим.
Він нагадав, що у нього взагалі-то свято, а я все ще не подарувала йому подарунок. З докором так. Я відповіла, що не подарувала подарунок, тому що не купувала його. Чоловік сторопів, мені здається, скажи я, що його забрали феї, він здивувався б менше.
Я пояснила, що втомилася спостерігати вічно незадоволене обличчя і вислуховувати монологи про безцільне марнування грошей. Тому прислухалася до мудрості чоловіка і вирішила заощадити кошти. Чоловік подумав, потім заявив, що не очікував, що дружина буде економити на ньому, він цього не заслужив. Розвернувся пішов спати на диван.
Він не розмовляв зі мною тиждень, зараз начебто почали трохи спілкуватися. Але я досі не розумію, а що я зробила не так? Грошей не витратила, чергова непотрібна річ не подарована, а чоловік образився так, ніби я йому в душу розтоптала. Тепер не знаю, дарувати подарунок на наступне свято чи ні.
Фото ілюстративне.
