fbpx
Історії з життя
Чоловік злегка отетерів, звісно. Мама цілий місяць мене відмовляла: – Не можна чоловікові дітей довіряти на два тижні. Що вони їсти будуть?

– З нами в Херсон ще й Катя поїде, – радісно повідомив чоловік. Пам’ятаю, ледь каструлю з рук не впустила. Ні, чоловік, який любить дітей, в наш час рідкість, звісно. Треба цінувати, дякувати Всесвіту і все таке. Тільки крім Каті в списку відпочиваючих були ще Федір, Марія, плюс на кілька днів планували заїхати Іван і Олексій..

Вони всі давно не грудні, звісно. Від 12 до 15, самостійні люди. І начебто не така вже велика різниця – трьох підлітків взяти з собою на відпочинок чи двох. На чотирьох дорослих людей готувати чи на п’ятьох. Так, напевно, думає той, хто ніколи не втілював в життя меню на сім’ю з п’яти осіб. Адже їхати ми планували не в єгипетський готель «все включено», а в сільський будиночок біля озера, де туристи платять тільки за спальні місця.

Чоловіки ж взагалі цим не заморочуються: змінив обстановку, скупнувся, позасмагав, порибалив, ось і розвантажив голову від рутини. При чому тут їжа, справді? І троє голодних підлітків? Плюс чоловік. Плюс чужий будинок, чужа кухня, чужий посуд і райцентр, де немає нормального кафе. Уявила я свою таку прекрасну відпустку, і вирішила від неї відмовитися.

– Тобто ти знову хочеш відпочивати у великій компанії дітей? – запитала я чоловіка.

– Та яка різниця, де два, там і три.

– От мені цікаво, Катя сама попросилася чи ти її запросив?

– Так я запитав, чи хоче вона з нами ще раз поїхати чи ні, а вона зраділа. Ось і все.

– А мене, ти вважаєш, не треба було запитати – брати з собою ще одну племінницю чи ні?

– Та вона ж доросла вже, допомагати тобі буде на кухні. Я вже і господині подзвонив, вона каже, що місця вистачить усім.

– Ага, ну, тобто план такий: ви купаєтеся і ловите рибу, а Оля з Катею насолоджуються роллю Попелюшок?

Скажу чесно, чоловік не дуже зрозумів моє запитання. Минулого літа ми вже відпочивали в таких умовах, їздили і з багатодітними друзями і більш дрібними дітьми. Все пройшло на «ура». Але той рік мені хотілося перезавантаження, а не зміни біля каструль і сковорідок. Та й розлютило, якщо чесно, ставлення чоловіка: вирішив все без мене, як йому зручно.

У той же вечір йому прилетіло:

– Ну якщо ти так любиш відпочинок з дітьми, вирушайте без мене.

– А ти?

– З’їжджу до колеги в гості, давно збиралася.

Чоловік злегка отетерів, звісно. Мама цілий місяць мене відмовляла:

– Не можна чоловікові дітей довіряти на два тижні. Що вони їсти будуть?

– Пластівці з молоком і локшину «Роллтон», – відповіла я.

Через тиждень син запитав, чи можна взяти з собою друга з паралельного класу:

– Можна, звісно, Федю. Де три, там і четверо – яка різниця. Думаю, тато буде не проти.

Чоловік не дуже зрадів ще одному учаснику, але й заперечувати не став: мовляв, і правда, сину потрібна компанія, бо ж що він буде там з двома дівчатами робити?

***

Це була моя перша за 20 років відпустка без дітей і без чоловіка. Чистий кайф, чесно. Два тижні не думати про те, чим годувати сім’ю – навіть не уявляла, скільки місця вся ця кухня займає в моїй голові! Ви не подумайте, я чоловіка і синів дуже люблю, на той час вже забула просто що таке побути наодинці з собою. Відтоді знаходжу регулярно час на таке проведення часу, як то кажуть «роблю дітям здорову маму».

Чоловік і діти теж виграли. Він влаштував їм чергування по кухні: сам лише купував продукти і їв. А, ще салати готував. Решту меню придумували і готували юні туристи. Пластівці, кульки і «Роллтон» всіх сортів ніхто з них не їсть досі. П’ять років минуло.

Автор: Svіtlana Sushkо.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page